Емалі & живопис на темних алеях, типова забудова з любов’ю, божевільна кераміка – Марина Полякова розповідає про найкращі виставки цього насиченого тижня.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

Зустріч в одному виставковому просторі емалей української художниці Оксани Стратійчук і живопису Володимира Зленка з Білорусі тільки на перший погляд здається концептуальною примхою. На другий погляд це – не випадковість, а обґрунтовані внутрішні зв’язки, які побачили галеристи й обов’язково побачить допитливий глядач. Перш за все, Оксану Стратійчук та Володимира Зленка об’єднує тема природи – як дивного світу, куди можна поринути, де можна відшукати заспокоєння, де доречна оголеність тіла людського і душі. У Стратійчук: соняшники, груші, настурції, річка, качечка (та сама, пливе)… Це все напоєне сонцем, дзвінке, ловке. У Зленка: пусті паркові алеї, заплетені зеленню ротонди, таємні стежки, всипані відверто рожевими квітами клумби, – м’який сюрреалізм з ароматом холодної трави. По-друге, вдивіться в подробиці, як раптом перегукується техніка емалі з її дрібними детальками, крапочками, металевими відблисками із тим тонким мереживом, яке плете Зленко у своїх чималих роботах, – де виписаний кожен лист на дереві, кожна травинка. Ну і по-третє, в експозицію зараз додали шість емалей вже самого Володимира Зленка, і тут «коротка зустріч» стала довгою, – та й виставку подовжено до 26 березня.

Театр «Сузір’я» (вул. Ярославів Вал, 14 б)

Літературно-артистичний клюб «Х.Л.А.М» і артгалерея «ХудГраф» відкрила в стінах театру виставку робіт Олени Придувалової «Типова забудова». Радянські художники любили малювати типову міську забудову, бо вона була символом нового життя, переїзду з комуналки у власну квартиру (з ванною!), розширення міцних сімей. Зараз ми вже не відчуваємо того пафосу, а забудова піввікової давнини виглядає доволі сумно. А ще ж є залізниця, що прошиває місто іржавими спицями, є вокзали, промзони, якісь ангари, торговельні кіоски-курятники, бетонні забори… Ми на ці міські артефакти дивимося зневажливо, а Олена Придувалова – з любов’ю. Вона вміє щось таке зробити своїми яскравими фарбами, що цей безлад стає теплим, драйвовим, навіть кокетливим: так, я брежнєвська дев’ятиповерхівка! а я шляхопровід! і ми гарнюні! Типова забудова нашого життя, типові будинки, вікна, столи, вази, горщики набувають гідності. Вони мають право тут бути, вони кияни. Виставка триватиме до 8 квітня.

Музей книги і друкарства України (вул. Лаврська, 9)

Олександра Прахова була представницею славного роду Прахових. Завдяки науковій та творчій насназі її діда Адріана Прахова з’явився в Києві коштовний Володимирський собор. І дивним чином в експозиції відчувається ця велика традиція: європейської культури, серйозного ставлення до професії, відповідальності за все, що робиш. Натюрморти, мотиви природи, портрети, графіка, живописні абстракції, каліграфічні фантазії (Прахова працювала над проєктом нового українського шрифту) –  організатори виставки спромоглися на трьох десятках творів показати значну ретроспективу пошуків Саші Прахової. Основним напрямком її роботи була графіка, але який же сміливий живописець Прахова! Як співіснують, перетікають одна в одну плями на її великих нефігуративних полотнах, як вільно рухається рука і думка художниці!

Національний заповідник «Софія Київська», зал «Хлібня» (вул. Володимирська, 24)

Якщо вам хочеться просто свята, просто радості, посмішки, – ідіть на цю неймовірну виставку кераміки Неллі Ісупової. Загадка, яким чином професійна художниця, людина сучасна, міська фонтанує ідеями, котрі скоріше належать до народної культури з її відсутністю меж та заборон, наївним подивом від усього живого, коловоротом метаморфоз. Але в Ісупової саме так – птахи у штанцях і люди з крилами, рослини з очима, туфлі, з яких проростають квіти, сукні, що існують окремо від жінок, антропоморфні чайники та ще якісь чи то створіння, чи то речі, якім і назву не підбереш. Здається, весь цей весняний карнавал співає, щебече, цвірінькає, регоче, здається, всі трошки збожеволіли від першого подиху тепла.

D.HUB (Столичне ш., 101, ТЦ «Домосфера», 3-й поверх)

І ще одне свято кераміки – Ceramic Art Week – якому обов’язково треба віддати данину у цей вікенд. Бо стільки авторської кераміки в одному просторі – це велика подія для поціновувачів. Олексій Аполлонов, Ірина Вештак-Остроменська, Манжос Володимир Waone Interesni Kazki, Юрій Мусатов, Гія Міміношвілі, Володимир Сай, Ксенія Гладушевська – ми все одно не зможемо перелічити чотири десятки авторів. Колекційні артіграшки Dido, «голови» Олега Тістола та Миколи Маценка («Нацпром»), союз українських керамічних традицій з японською філософією вабі-сабі від Володимира Корнієнка, керамічні ляльки-мотанки від Світлани Гібаленко, арт-ярмарок ужиткової кераміки high level, майстер-класи, лекції – ми все одно не зможемо назвати всі розділи експозиції та заходи. І зауважте, що кераміка продається і може стати вашою.

Головна світлина: Алла Ботанова