Ведмежатка у зачісках, етруський театр, 1990-ті в об’єктиві, дирижабль над метро «Університет» та безголові селфі – Марина Полякова розповідає про найкращі виставки Києва.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

Творче подружжя Володимир Вештак та Ірина Вештак-Остроменська часто виставляються в цій галереї. Попри те, що вони працюють в різних техніках – скульптура і живопис – і один до одного не пристосовуються навмисно, між їхніми творами завжди знаходяться паралелі. На новій виставці ці паралелі, перш за все візуальні, дуже гучні, дивним чином фактури кераміки та абстрактного живопису поєдналися. Здається, так вони й повинні бути завжди разом – фантазійні казково-середньовічні персонажі Ірини та прискіпливі, немовби вив’язані-виплетені великі нефігуративні акварелі Володимира. Архітектор Борис Єрофалов вважає, що ці акварелі, завдяки своєрідній манері виконання та архітектоніці, вибудовують оригінальний, глибокий, складновимірний простір. Мабуть, так – саме в такому просторі мають жити герої Ірини, зі своїми загадковими посмішками, затьмареними мрією очима, з трояндами на щоках, з ведмежатками, рибами, собаками, човнами, вплетеними у зачіски. Їхні захопливі мандри будуть вічними. Виставка триватиме до 15 вересня.

Музей Ханенків (вул. Терещенківська, 15)

Андрій Александрович – головний художник театру ім. І. Франка. Його робота – творити сценографію, придумувати новий світ (єдиний реальний, як говорила Джулія Ламберт) з фанери, тканин, фарби, променів софітів, тобто займатися прикладною магією. В цій художній виставці він теж творить магію – оживляє етрусків, народ, який невідомо звідки узявся три тисячі років тому, та непомітно зник, розчинившись у римській культурі. Андрій Александрович виконав серію портретів в авторській техніці під враженням відвідин Національного музею етруського мистецтва (Вілла Джулія) у Римі, та етруської теракоти VI–IV століть до н. е. з колекції Музею Ханенків. Історії портретів автор оповідає від першої особи в окремому тексті та в етикетках до кожного твору. Триватиме виставка до 19 вересня.

The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)

Нова виставка Олександра Чекменьова – це серія фотографій, зроблений впродовж 1990-тих, переважно в Луганську, звідки Олександр родом, але також у Києві, Одесі, Полтаві та інших містах. Світлини зняті на кольорову плівку та надруковані вручну з негативів – такий олдскул. Ця частина великого архіву Чекменьова вперше експонується як окрема серія на персональній виставці. 1990-ті були роками складними політично, економічно, соціально та не дуже й красиві візуально. Талановитий фотограф знайшов особливу виразність та особливу красу для кожного міського сюжету, і це наближає світлини до живопису.

BARVY (вул. Мечникова, 3)

Ресторан приймає чергову виставку під кураторством Олександра Журавльова – «Отава», живопис Мар’яна Луніва. Стиль Мар’яна відрізняють соковиті кольори та прозора межа між фігуративом і абстракцією. Реалістичне зображення легко перетворюється на яскраві плями, на веселе нагромадження геометрії, яка перетікає у бездонні небеса. Так, великі масиви повітря, небо усіх відтінків – це ще одна особливість авторської композиції. У просторі картин Луніва легко дихати, вільно рухатися.

BGRN (Андріївський узв., 36)

BGRN – це кафе-бар «Багряний», названий на честь письменника Івана Багряного. Майстерня EtchingRoom1 – це Крістіна Ярош та Анна Ходькова. 1 вересня вони поєдналися, щоб відкрити виставку мозаїк та офортів. Інтер’єр кафе кольорово насичений, з бірюзово-гірчично-червоними відтінками, з килимами та кріслами, а роботи – маленькі, майже виключно чорно-брунатно-білі. І це спонукає шукати їх, уважно, довго в них вдивлятися, перебираючи деталі, як завжди в EtchingRoom1 іронічні: сушена риба у пивному кіоску, товстий дирижабль, що зараз проколе пузо шпилем станції метро «Університет», мачо у чорному капелюсі з кицькою на колінах, а поруч на стіні – кумедна мозаїчна кицька… Роботи можна купити прямо з виставки.

Галерея РА (вул. Б. Хмельницького, 32)

2016 року Галерея РА виставляла «яскраві картини» Володимира Єршихіна, які він зробив після довгої перерви, коли займався іншими видами творчості. Сьогодні Єршихін показує проєкт Headless. Герої Єршихіна – безголові у прямому сенсі, це живописна імітація селфі, коли в руці смартфон, а голова в кадр не влізла, та й не дуже вона потрібна. Автор пояснює: «Це безумовно художня метафора, за допомогою якої я хотів показати характерну ознаку, важливу частину нашої сьогоднішньої дійсності. Смартфони увійшли в наш особистий простір, стали невід’ємним атрибутом кожного. І процес цей продовжує активно розвиватися, змінюючи нас, нашу свідомість, наше життя». Виставка триватиме до 9 вересня.

Золотое сечение (вул. Л. Первомайського, 4)

Одночасно проходять два заходи – виставка та «тихий аукціон» (перший досвід галереї у такому форматі), де стартові ціни знижені відносно ринкових. В експозиції представлені понад п’ять десятків робіт двох українських художників: Владислава Мамсікова та Анатолія Постоюка. У картинах Мамсікова, окрім міських краєвидів та сюжетів зі світу речей («Прага», «Ранок на о. Барбадос», «Боричів Тік» та інших), присутні автопортрети й портрети близьких йому людей. Серед живописних робіт Анатолія Постоюка переважають київські та прибалтійські пейзажі («Старий Київ», «Дзінтарі», «Костел в Ризі»), а також натюрморти з предметами у власній майстерні. Більшість полотен виставляється вперше – ця частина спадку відомих художників зберігалася в приватній колекції, не виставлялася та загалу незнайома.