Як на незручних брюссельських пісках виріс респектабельний район Саблон, які історії створюють художники в сучасній Кунсткамері, та, нарешті, де в столиці України міг би сформуватися галерейний осередок, розповідає спеціально для Іншого Києве Ірина Белан – журналістка, експертка у сферах PR та візуального мистецтва.
Саблон – серце Брюсселя, і крапка! Назва цього брюссельського району перекладається як «м’який пісок» – адже у XVII столітті він був покритий піском, що ускладнювало дорогу до центру міста. Пройшли століття. До центру Брюсселя, як і раніше, можна потрапити через Саблон, але піску вже немає. Є площа Гранд-Саблон. Є затишний парк Петі-Саблон. Є готична церква Богоматері Перемог, де у вихідні іноді виступають студенти консерваторії, котра розташована поруч. Також у вихідні поруч із церквою працює блошиний ринок. Навколо багато ресторанів. Втім не це змусило мене назвати Саблон серцем Брюсселя, а велика кількість галерей. Ви уявили багато галерей? А тепер помножте їх на три – от скільки галерей розташовано у Саблоні.
Друга назва галереї Kugel – Кабінет сучасних рідкостей, тобто сучасна Кунсткамера. Будівля галереї зовні сама виглядає як рідкість – споруда 1888 року у неофламандському стилі. В ній до 28 травня триває виставка Cabinet De Ceramique Contemporain за участю Джеймса Вебстера, Вівіана Ван Блерка та Керолін Сміт – трьох абсолютно різних митців, з точки зору техніки та тематики.
Джеймс Вебстер цілком занурився у минуле. Він вільно інтерпретує древні грецькі та римські легенди, міфи, історичні факти. В його руках обличчя сатирів та богів набувають такої сучасності та реальності, що навіть лякає.
Вівіан Ван Блерк представляє сценки, такий собі театр мініатюр, де ролі виконують не люди, а звірі. У минулому він фотограф, мабуть із цим пов’язане скрупульозне дотримання деталей та реалізм скульптур.
Керолін Сміт – моя фаворитка у цій трійці. Мистецтво сторітелінга для мене завжди стоятиме на першому місті, а Сміт сплітає вишукані керамічні оповіді. Знаєте, такі, які розповідають біля каміна з келихом вина червоно-чорного кольору. Оповіді, в яких смішне чергується зі страшним, а страшне – з цікавим, але ніколи з нудним. Вона майстер деталей, і кожний погляд на її роботи завжди відкриває в них щось нове.
Це тільки одна галерея району Саблон, серця Брюсселя… трохи не написала Києва. І у нас би міг бути наш Саблон – адже Поділ комфортно розташований відносно центра та туристичних маршрутів, у ньому велика кількість малоповерхових історичних будинків, автентичність яких галереї завжди зберігають та підкреслюють. А сусідство галерей та ресторанів – це надзвичайно логічна комбінація. Що ж, помріємо…
