• Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • Экран
  • Стиль
  • 111
  • О нас

111 слов

Прочитать

Поезія воєнної доби: «Назви мені місто – і я скажу тобі, де його рана»

28 Июнь, 2022

Прочитать

Маркіян та його відчуття снігу

14 Июнь, 2022

Прочитать

Непорозуміння, кримінал та інтриги лінгвістики

4 Июнь, 2022

Прочитать

Поезія воєнної доби: «Гітлера, Сталіна пережила, і цього переживу…»

26 Май, 2022

Прочитать

Містерії тіней та світла

24 Май, 2022

Стиль

Прочитать

Мода не може брехати

27 Октябрь, 2021

Прочитать

Шить в Париже

19 Март, 2019

Прочитать

Дело в шляпе!

15 Март, 2019

Прочитать

Умные часы — украинский стартап Force

6 Август, 2018

Прочитать

Киевлянин, которого мы потеряли

1 Август, 2018

 

inший Kyiv

Читать Смотреть Слушать
  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

inший Kyiv

  • Город
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111
  • Про нас

In 111

Маркіян та його відчуття снігу

171 Просмотров 14 Июнь, 2022

Маркіян та його відчуття снігу Pin It

«Якби в українській літературі був ряд авторів, що пишуть про Антарктиду, то я міг би написати лише якийсь один сюжет чи описати вузьку тему, але оскільки книжок про Антарктиду в Україні практично немає, написав якомога повнішу книжку “Мрія про Антарктиду”», – каже Маркіян Прохасько, письменник, журналіст і блогер.

Все просто, чи не так? Перша українська книга про далекий континент, який не належить жодній державі. Де тільки пінгвіни, котики, кити та полярники. Де є різні дослідницькі станції, у тому числі українська – «Академік Вернадський». Де апологети всіляких ненаукових дурниць розміщують то тунелі до інших вимірів, то інопланетну супер-зброю. Де температура опускається нижче 80 градусів Цельсія, але палеоботаніки знайшли залишки викопних дерев, квітів та комах. Де неможливо жити, але так хочеться побувати.

От Маркіян і побував (як? це окрема колізія), здійснивши свою мрію, і три роки писав книгу на 656 сторінок. Враження, спостереження, опис пригод, наукові факти, глобальний контекст, історія «української Антарктиди», світлини – все це складає щільну тканину «морозної» книги.

Маркіян Прохасько. «Мрія про Антарктиду». Видавництво Старого Лева, 2022

Якось у 17 років я поїхав у гори. Нас було приблизно десять, і ми кілька днів мандрували одними з найнеобжитіших карпатських регіонів у кузовах різних автомобілів і вантажівок. Багато годин кузов був нашим човном у річці невпинної дороги, на яку ми сходили всього кілька разів за багато годин. Пахучий теплий вітер хвилями і течією вдаряв в обличчя, об голі руки та й усе тіло. М’які гілки літніх дерев жорстко гладили, мов водорості у повітряному океані. Хвилі загуслих гір перекочувалися одна за одною. Ми не мали ніякої практичної мети, а просто насолоджувалися моментом і були щасливі. Мене тоді розпирало від радості.

Дивно, але саме ту поїздку я часто згадував у водах Антарктики. Відкритий човен пострибує не нерівностях океанічної дороги. Живі гори океану легенько котяться під бортом, холодне й ледь вловне літнє повітря бухкає в обличчя, очі та руки. У мандрівці — а окремо під час швидкісної поїздки – ти почуваєшся вільним. І що швидше їдеш – то більше захвату отримуєш. І річ не у швидкості, і не в місці, і не у транспорті, а у думці, яка хоче залетіти за горизонт, а ти неначе наздоганяєш її. І що більше ти розганяєшся, то ближчою здається думка, яка летить, мов стріла, над хвилями та камінням, то сильніше електризується душа від відчуття абсолютної волі, яка ось-ось настане – як тільки ти торкнешся до хвостика власної думки…

Однак цього ніколи не стається. Тому після найвищого піднесення іноді стає порожньо. «Гаразд, пора повертатися», – кажуть тоді люди. Думка втекла за горизонт, і цього разу ти її не впіймаєш. Близькість успіху залишає солодкий спогад ностальгії – приємно згадувати про ревіння мотора й таємничі усмішки твоїх спільників: що в горах, що в морі.

Видавництво Старого Лева
Share

Читайте также

Просмотр

Антонич від А до Я

Просмотр

Прощання зі століттям

Просмотр

Щоденники нейрохірурга

Просмотр

Мої винаходи

Просмотр

Роман Сильвії Плат – вперше українською

Просмотр

Італо Кальвіно, який грав в ігри

Просмотр

Пам’ять – не головне

Просмотр

Будні Ямайки, Боб Марлі та трохи нервово

Предыдущий пост

Своє гніздо

In Арт

Своє гніздо

Просмотр

Следующий пост

АртТиждень

In Арт

АртТиждень

Просмотр

Instagram вернул неверные данные.

© 2022 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: