Час/кут, янголи на руїнах, скульптури з лози, хустки-мозаїки та суто українська ноосфера – Марина Полякова розповідає про найцікавіші виставки Києва.

Imagine Point (просп. Голосіївський, 86/1)

Художниця і дизайнерка Ілона Кузнєцова (Ilona Design) до війни здебільшого створювала близькі до абстрактних мінімалістичні пейзажі, у які не проникав «візуальний шум». Війна увірвалася в ці медитативні західно-східні краєвиди, як увірвалася вона у наші сни, домівки й життєві плани. Ілона з чоловіком, тонким і вигадливим живописцем (а ще графіком, дизайнером, ілюстратором) Всеволодом Шарком, – пам’ятаєте його чудову виставку у Gallery 83? –  кочували Україною, аж поки змогли повернутися до київських майстерень. Їхні роботи, вже з воєнними реаліями, ми бачили в добірках «Іншого Києва». Темні двори, над якими чорними вежами стоять мовчазні будинки, одинока, втрачена валізка біля перону – у Всеволода. Краєвид поблизу Сіверського Дінця, де поля зі збіжжям поранені сотнями чорних дір від снарядів, – у Ілони. Тепер на виставці в Imagine Point, продуманій та красиво зробленій, поєдналися довоєнні та воєнні живописні роботи подружжя, а також кераміка, об’єкти та чарівливий відеофільм (на головній світлині). Це виставка про тривожне сьогодення, про крихкість світу, його ніжність і красу. І про художника, який хитається від холодного вітру, але йде вперед, бо «час – все що маємо, кут – все що тримаємо».

Український Дім (вул. Хрещатик, 2)

Коли 10 жовтня «блєдіна» влетіла у київський схил поряд зі скляним мостом, вибуховою хвилею був пошкоджений Український Дім. Співробітники, які підійнялися на дах, побачили у потрощених вікнах купола дивні, прекрасні силуети: птах, листок, метелик, янгол… Це було магічно і розпачливо до сліз – краса, що з’явилася з варварського руйнування. Так народилася ідея проєкту «Вікна», що поєднав фотографії та відео, зроблені відеографкою Галиною Ключковською, графічні роботи художника Олексія Золотарьова (це саме про ті силуети), а ще публічну програму «Чи склити вікна?».

Національний музей українського народного декоративного мистецтва (вул. Лаврська, 9, корп. 2)

Ювілейна виставка робіт Галини Дюговської відкрилася без світла, і це було ще красивіше – танок тіней, подвоєнь, чудернацьких образів, ритмів. В експозиції майже два десятки інтер’єрних творів художниці: панно, скульптури з текстилю та лози, створені в авторській техніці, зокрема текстильна скульптура з колекції музею «Біла квітка» (2008 рік), присвячена Катерині Білокур. Знаковими експонатами є також частина колекції скульптур з лози «Дивна квітка», за яку авторка отримала мистецьку премію імені Катерини Білокур. Галина Дюговська багато років працює з текстилем, лозою та з різними з природними матеріалами. Спираючись на досвід народного мистецтва і використовуючи традиційні техніки, матеріали та символіку, мисткиня створює сучасні твори – текстильні панно та інсталяції, наповнені давньою символікою України. Виставка триватиме до 11 грудня 2022 року.

Національний заповідник «Софія Київська», зал «Хлібня» (вул. Володимирська, 24)

Красива виставка «Украмантри» представляє «мозаїчні» шовкові хустки від бренду Bervy та дослідницький проєкт «Арт-Зупинка». Велика кількість павільйонів на автобусних зупинках по всій Україні була за пізнього Радянського Союзу прикрашена мозаїками – десь вигадливішими, десь простішими. Так робили й у інших республіках, в Росії, Білорусі, Середній Азії, Грузії (де взагалі мозаїчне мистецтво було дуже розвиненим). Тепер кожна пострадянська країна сама думає, як їй бути з тією монументальною спадщиною, Україна, наприклад, досі не вирішила, охороняти мозаїки на державному рівні, чи закривати очі на руйнацію, бо це ж «радянщина». Такі проєкти, як от дослідження «автобусних» мозаїк Вікторії Зубенко, – чудова можливість звернути увагу на монументальне мистецтво, розкидане по провінції (і часто занедбане), показати оригінальність сюжетів, тематичне розмаїття, майстерність художників.

Кафе «Марко» (вул. Софійська, 19)

Виставка скульптури під кураторством Дар’ї Біленко відкрилася за підтримки pop-up галереї сучасного мистецтва Young Blood, і вона –  про Рефлексію над новою реальністю, над теперішнім світовідчуттям. Про переосмислення того, що відбувається сьогодні з кожним та кожною з нас. Експозиція зображує події сучасності, в котрих Неочікуване постійно взаємодіє з природним Тривалим. Кожен із митців працює зі скульптурною формою, що в поєднанні народжує повномірний тематичний симбіоз – провокацію до роздумів. У проєкті беруть участь роботи Євгена Штейна, Євгена Примаченка, Олександра Притули.

Будинок кіно (вул. Саксаганського, 6)

«Humanity» – фотопроєкт Марини Пінскі (Ізраїль). Його головну ідею передають доволі печальні слова: «Людство. Ми знищуємо природу, засмічуємо планету, руйнуємо все довкола… Ми знищуємо світ, в якому живемо, знищуємо самі себе…» Марина Пінскі народилася у Львові, отримала спеціальність лікаря. З 1996 року живе в Ізраїлі, працює кардіологом. Попри те, що не є професійним фотографом, бере участь у багатьох виставках і конкурсах.

Vakulenko Art Consulting (вул. Костьольна, 8)

Галерея представляє персональну виставку сучасного митця та філософа Олександра Клименка. Як каже сам автор: «Пропонуємо вашій увазі проєкт-мрію про створення цікавої та притягальної цивілізаційної пропозиції України світові. Саме ідея щасливого та прекрасного ноосферно-космічного майбутнього людства є справжньою споконвічною мрією нашого народу, її пропонували у своїх філософських, наукових та художніх творах українські генії Сковорода, Вернадський, Малевич, Холодний та багато інших. … Ноосферно-космічне мистецтво свідомо створене таким чином, що активує творчу енергію суспільства та кожного конкретного глядача, надає імпульс до самовдосконалення, до ноосферо-космічного прозріння та розвитку, дарує радість та відчуття свята буття». Не вірите? Перевірте самі.