Пробудження почуттів, тілесний пейзаж, Голда у вишиванці, штетл у мініатюрі та фабрика рам – Марина Полякова пропонує відвідати найцікавіші виставки столиці.

Музей Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Масштабним життєствердним проєктом сучасного живопису і скульптури «Пробудження» кураторка Варвара Сухенко та художники «прагнуть надихнути, тамувати голод до позитивних вражень та емоцій, дарувати радість і надію. За допомогою фарб, кераміки, дерева, сучасні українські митці демонструють світлу сторону життя, його сенс, необхідність радіти простим та часто непомітним речам – запаху першої трави, квітці, яка розцвіла після морозної зими, привітному погляду перехожого чи обіймам коханих і близьких». На виставці представлено близько 50 картин і скульптур від 20 митців: Інни Пантелемонової, Павла Македонського, Наталії Петренко-Литвинової, Ігоря Прокоф’єва, Еда Потапенкова, Анатолія Варварова, Олексія Іванюка, Альони Кузнєцової, Тетяни Русецької, Анастасії Подерв’янської, Євгена Клименка, Олесі Дворак-Галік та інших.

Музей Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

У цьому ж музеї – ще одна виставка, «Художня спадщина», роботи з приватної колекції. Це унікальна можливість побачити роботи понад 30 художників, географія проживання та творчості яких простягається від Чернігова до Ялти, від Львова до Донецька. Колекція увібрала твори як великих майстрів, так і їх не менш відомих учнів, серед яких Микола Глущенко, Валентина Цвєткова, Олександр Цугорка, Микола Максименко, Тетяна Яблонська, Сергій Шишко, Галина Зоря, її донька Ольга Сльота та інші. Нагода побачити цю приватну колекцію випадає вперше та востаннє, адже власник прагне підтримати ЗСУ та скерувати частину коштів, отриманих від продажу картин, на потреби війська.

Музей Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Ні, вам не здалося, ще одна виставка там же. Галерея TRYPOLSKA представляє персональну виставку французької мисткині Едіт Ландау, яка увібрала майже 50 її фоторобіт. Едіт народилася 1973 року у робітничому передмісті Парижа. Сімейні й соціальні негаразди занурили дівчину у питання про тіло, яке страждає, і відбилися на всій подальшій творчості. Мистецький підхід Едіт Ландау базується на підтвердженні існування тіла у спотвореній та образливій реальності. Основою експозиції у Музеї Києва є класична аналогова фотографія малого тиражу. «Незважаючи на присутність людини на знімках, виставковий наратив відходить від жанру портрета. Головним об’єктом спостереження є народження тілесного пейзажу. Едіт Ландау відстежує шлях від загального до фрагментарного – кожне наближення до форми створює новий пейзаж, а непевність людського тіла перетворюється на заяву», – розповідають організатори.

Національний музей Тараса Шевченка (бул. Т. Шевченка, 12)

Фотографічний художній проєкт «Рефлексія» (куратор – фотограф Андрій Котлярчук) є викликом паніці та розгубленості. Минув рік із початку активної фази довгої війни, що стало лакмусовим папірцем для суспільства. Запит на осмислення, відрефлексування досвіду, який продовжує накопичуватися, є вкрай гострим. Восьмеро сучасних художників створили власні ірреальні горизонти, адже «обмежуватися відтворенням реальності, бездумно подвоюючи її, немає сенсу. Ці оповіді мають уповільнений ритм, а також “рух спокою”. Нас на мить висмикують із гуркоту часу, його проблем та катастроф. Нам пропонують спинитись і здійснити пошук – заново до внутрішнього».

Музей Шолом-Алейхема (вул. Велика Васильківська, 5)

У музеї відкрилася чудова виставка «Прогулянка штетлом» – авторські ляльки, які беруть участь у всеукраїнському конкурсі, і те місце, де вони «живуть» – мініатюрний штетл. Ідея відтворити єврейське містечко належить ізраїльсько-українському художнику та громадському діячу Альберту-Лейзеру Фельдману. А Всеукраїнський конкурс авторської ляльки ініціював музей, щоб відтворити персонажів та сюжети творів Шолом-Алейхема. Малесенький, але абсолютно справжній штетл (який створювали три місяці) наповнений будинками, тваринками, птахами, горщиками, килимками, гарбузами, візками, мешканцями, які метушаться у справах. Цей галасливий людський світ зник у середині XX століття, коли були знищені майже всі європейські євреї…

Але – нагадує нам ще одна виставка там же, «Голда Меїр. Актуально», – народ, який намагалися докорінно знищити, відродився на своїй прадавній батьківщині. Одним із державотворців була героїня виставки. Колись її батьки виїхали з Києва, а сьогодні ми уважно вивчаємо слова, які говорила Голда Меїр про свій молодий Ізраїль та про його ворогів. На 12 фотороботах прем’єр-міністерка постає в українському вбранні, а її цитати накладаються на зображення, створюючи нерв цієї пост-іронічної серії. «Ми знаємо, що в нашій війні ми маємо найпотаємнішу зброю – відсутність альтернативи», – говорила Голда, а українці повторюють за нею.

Музей української діаспори (вул. Князів Острозьких, 40 б)

У лютому минулого року українська художниця Марина Камінська, як і тисячі інших українців, змушена була покинути рідну домівку й виїхати за кордон. Почався «Рік вимушеної міграції». Шляхи мисткині пройшли через Західну Україну, Австрію, а протягом останніх семи місяців Марина мешкає в німецькому місті Брауншвайг. На виставці представлені акварельні та акрилові роботи, створені художницею напередодні повномасштабного вторгнення та після вимушеної міграції до Німеччини. Більшість із них – про біль і силу, про відродження України, про її людей, про світло, яке допомагає українцям у протистоянні в темні часи жорстокої війни.

АВС-арт (вул. Глибочицька, 32 в, 3-й поверх)

На груповій виставці «Мирнопілля» представлені живопис і графіка таких українських майстрів, як Леопольд Левицький, Марія Примаченко, Роман Яців, Федір Манайло, Сергій Шишко, Олексій Литвиненко, Борис Коган, Любомир Медвідь та інших. «У час, коли наші мирні поля перетворюються на марсові, коли збройна експансія незворотно змінює ландшафти, ми втрачаємо лик наших прекрасних теренів, – пишуть організатори. – Але мистецтво – ми переконані – здатне стати ліками, зцілюючи дух. Візії, створені художниками, можуть тривати в часі й просторі, не змінюючи подоби, зберігаючи своєрідні коди пам’яті. Й краєвиди, перенесені з уяви чи дійсності та зафіксовані рукою майстра, не підвладні руйнуванню. Вони ніби захищені прямокутником рами. Вони ніби й самі – окремий захисний світ, де наші рідні поля завжди лишаються прекрасні, додаючи впевненості, що таким і має бути мирне життя». Виставка триватиме до 24 березня.

Простір «Цегла» (вул. Велика Житомирська, 4, будинок з вивіскою «Бібліотека мистецтв», кнопка «2»)

На цій виставці немає картин, але є те, без чого картини й світлини не стануть повністю завершеними, – рами. «Фабрика рам» – виставка-естетика декоративного мистецтва межі XIX–XX століть. На місяць квартиру балерини Елеонори Новацької прикрасять антикварні рами зі збірки київського колекціонера Павла Третьякова. Кожне приміщення квартири перетвориться на окрему історичну залу з предметами, які можливо ви бачили лише на репродукціях чи в каталогах. В експозицію входять понад 200 зразків багетної справи початку ХХ століття, рідкісні прейскуранти фабрик рам, рекламні буклети та оригінальні фотокартки інтер’єрів. Також у програмі персональні екскурсії Павла Третьякова, майстер-клас з реставрації, кінопокази, історичні лекції про Олександра Мурашка і київську фотографію. Триватиме виставка до 1 квітня, графік роботи «Цегли»: четвер, п’ятниця, субота, 12:00–18:00.

Головна світлина: Флора Гаценко, FG Kyiv Art Go