Вхід для божевільних, трієнале у ЦБХ, «Майстеріум» у «бойчукістів», металеве серце і Бурлюк – Марина Полякова зробила добірку найцікавіших виставок Києва.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

У галереї триває виставка фантасмагоричного, вигадливого, хитро-наївного живопису Олександра Ляпіна «Вхід тільки для божевільних» (і це цитата з роману «Степовий вовк» Германа Гессе). Не бійтеся, заходити можна всім, але прямо на порозі варто відпустити свою дорослість, скепсис, знання строгих канонів «справжнього мистецтва», і просто насолоджуватися. Живопис Олександра Ляпіна (на головному фото) – завжди свято, але пам’ятайте, що художник через своїх божевільних зайців, котів, мишей, собак, гусінь, різноколірних жіночок та всіх інших персонажів, говорить про серйозні речі. Іноді гіркі та жорсткі, бо наше життя суцільна фантасмагорія, де сміх змішаний зі сльозами, у метеликів сталеві зуби, але все ж таки добро перемагає зло.

Центральний будинок художника (вул. Січових Стрільців, 1–5)

Спілка художників України разом із Міністерством культури не займаються дріб’язками – у виставкових залах ЦБХ відкрилися аж два мегапроєкти: ІХ Всеукраїнська трієнале скульптури й VІІІ Всеукраїнська трієнале живопису. Втім, як завжди, майже без висвітлення з боку Спілки в інформаційному просторі, так що медійниками стали самі відвідувачі, котрі зробили тисячі виразних світлин. Назвати ані учасників, ані всі напрямки, стилі, ракурси робіт, що беруть участь у трієнале, неможливо, краще відвідати та побачити цей зріз українського мистецтва на власні очі. Додамо, що Гран-прі трієнале живопису отримала абстрактна робота Ганни Криволап. Також відзначені нагородами роботи Владислава Шерешевського, Сергія Корнієвського, Едуарда Потапенкова, Матвія Вайсберга, Олексія Малих.

Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (вул. М. Бойчука, 32)

«Майстеріум – 2023» – виставка, створена з метою показати багатогранність та різноманітність українського мистецтва, розповідає со-організаторка проєкту, художниця Марина Ващенко. На ній можна побачити роботи сучасних художників із різних міст України. «Вириванки, гобелени, витинанки, емаль, живопис, вишивка, графіка рисована і друкована, декоративні розписи, колаж, – одним словом майже всі техніки, що вивчаються у Академії», – описує виставкове розмаїття художниця Маріанна Маслова, випускниця цього закладу. В результаті голосування учасниками за найцікавіший твір виставки, Гран-прі отримала Віра Мухіна за серію «Нереальна реальність». Виставка триватиме до 30 червня.

Portal 11 (вул. Трьохсвятительська, 11)

Роботи івано-франківського художника Василя Демківа – це, звісно, сучасна скульптура, але тут треба уточнення. «Металева пластика», мабуть, буде непоганим визначенням. Василь не відливає скульптуру у бронзі, наприклад, а збирає-сплавлює металеві фрагменти (і це не ковальство) – так що образ у буквальному сенсі народжується, знаходиться, відкривається. До того ж об’єкт залишається ампельним, прозорим, крізь нього видно оточення, він невимушено взаємодіє з інтер’єром, з глядачем. Темний, обпечений, іржавий метал стає неймовірно пластичним, він тече, дихає, рухається, неначе жива плоть. І ідея мінливої жіночності, а це головна тема виставки «Всередині жіночого серця», так неочікувано розкривається через важку працю чоловічих рук, жар вогню та опір металу.

Художні майстерні Київського інституту автоматики (вул. Нагірна, 22)

Всередині радянського інституту з довгими темними коридорами б’ється живе серце – мистецький сквот, майстерні київських художників. Навіть у розпалі війни вони продовжують працювати. Звучать тривоги, і укриття Інституту автоматики об’єднує художників з мешканцями сусідніх будинків та киянами, які опинилися поряд у цю мить. Восени 2022 року у художників виникла ідея створити мобільні інсталяції та розмістити мистецькі роботи в укритті, аби в такий спосіб взаємодіяти з цим простором, разом із людьми переживати війну. У цей вікенд (аж до 20:00 у неділю) є чудова нагода побачити мистецький проєкт «з укриття», у якому беруть участь Юрій Болса, Олександр Богомаз, Андрій Підлісний, Владислав Рябоштан, Максим Мазур і ще п’ятеро художників.

Vozianov (вул. Лисенка, 4, у глибині двору)

Під кураторством Аліка Журавльова минулого вівторка відкрилася коротка виставка абстрактного живопису В’ячеслава Бирука – завершується у понеділок, поспішайте. Ми вже відзначали, що у цей дизайнерський простір з темною цеглою, дзеркалами й небом над головою прекрасно вписуються мистецькі твори, і от знову все вийшло. Лаконічні, чисті, яскраві абстракції Слави Бирука, за майже кожною з яких постає реальний образ, реальна географія, чудово виглядають тут, роблять цей маленький двір розміром із планету Земля.

Vakulenko Art Consulting (вул. Костьольна, 8)

«Епатажна особистість, один із засновників світового авангарду, новатор і революціонер, Давид Бурлюк (1882–1967) жив яскраво, створював непересічні роботи. Його називали американським Ван-Гогом, а він не забував про Україну, цікавився козацтвом та історією Запоріжжя. Живучи в Америці, всіма способами дізнавався новини української культури й прагнув організувати виставку на Батьківщині», – пишуть організатори виставки. Художник створив тисячі робіт, в Україні їх кілька десятків, здебільшого в приватних колекціях. Для виставки відібрано 22 роботи з американського періоду творчості Давида Бурлюка. Серед них є рідкісні, є знакові, є всесвітньо відомі, що брали участь в аукціонах Christies та Bonhams.

The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)

У галереї триває перша за довгий час персональна виставка Нікіти Кравцова в Києві. Нікіта мешкає в Парижі з 2015 року, але його художня практика пов’язана з Україною. За рік з початку повномасштабної війни Нікіта створив десятки іконічних образів, що стали символами масових акцій на підтримку України у світі. Одна з гучних акцій – гепенінг «Фіксація акту геноциду», який був проведений у травні 2022 року в Музеї сучасного мистецтва Бордо. Гепенінг початково був задуманий як відповідь на заяву президента Макрона про те, що події в Бучі не є геноцидом українського народу. Нікіта запросив звичайних людей відтворити власними тілами сцени, побачені на вулицях міст і селищ Київської області після деокупації. Акція набула нових змістів завдяки обраному художником методу документації, – живопису. Цей «повільний» медіум створює необхідну дистанцію та доречну образність, щоб говорити про гранично травматичні події.

Voloshyn Gallery (вул. Терещенківська, 13)

Груповий проєкт «Говорю про себе? Говорю про тебе» демонструє переформатування травми як художній метод. «Вдаючись до перформативних дій, художники та художниці не документують війну, а рефлексують власний досвід або досвід друзів та знайомих, – розповідають організатори. – Такі дії це не журналістський коментар, доданий до реальності – вони одночасно є і частиною реальності, і засобом її пережити, і альтернативним історичним документом, що залишиться в майбутньому». Учасники виставки: Катерина Вишнева, Відкрита Група, Сашко Протяг, Даша Чечушкова та Каміла Янар.

Національна художня бібліотека України імені В. І. Вернадського (пр. Голосіївський, 3)

«Барви Життя» – це виставка з живописних і графічних робіт вісьмох художниць, які досліджують «взаємозв’язок циклу людського життя, смерті та переродження, красу природи у її різноманітності та швидкоплинності існування, глибинні сенси нації та культурної спадщини». Участь беруть Анна Естет, Анастасія Осмоловська, Анастасія Самбурська, Катрін Савич, Тося Кравцова, Наталі Като, Женя Мачковська, Надія Харт.