Мистецький Арсенал відкрив виставку робіт львів’янина Андрія Сагайдаковського «Декорації. Ласкаво просимо!».
Величезна виставка, в нутро якої заводять довірливого глядача безкінечні анфілади темних залів, це просто-таки посібник з постмодернізму: якщо ви чогось не знали, але боялися спитати. Тут все як у підручнику.
Цитатність: ось Геракл, якого римляни процитували з Лісіппа, ось Давид Мікеланджело, але тепер це маленький хлопчик, ось вангоговські «Їдці картоплі», немовби намальовані у дитячому зошиті в косу лінієчку. Відсутність ієрархії: твором мистецтва може стати що завгодно, зображене на чому завгодно; Сагайдаковський малює на старих килимках, з яких стирчить бахрома, а його живопис підкреслено примітивний. Відсторонення: готове полотно знімається з рами і тепер нагадує якусь шкуру невідомого звіра, розписану дикуном. Авторитети? Не чули: ось полотно, порізане, немов у Лучо Фонтана, але ніхто не знає, чи мається тут на увазі Лучо, чи так просто сталося. Тотальна гра: тема дитячих забав, тема спорту, тема двійників та віддзеркалень.
І тексти-тексти-тексти. Концептуалістські штучки з текстом як рівнозначним партнером зображення, як його розгадкою, або навпаки, іноді нагадують Еріка Булатова («Завтра будемо щасливі» плакатним шрифтом поверх пейзажу) – і дуже перегукуються з Шерешевським у своїй іронії. Але текст стає й самостійним об’єктом в роботі «Діалоги», і знаково, що саме тут він не є текстом у прямому сенсі, скласти наратив з фрагментів неможливо.
Проте було б якось смішно щиро захоплюватися постмодерном тоді, коли він, як кажуть, завершився. І з’ясовується, що ретроспективна виставка Сагайдаковського дуже непроста, з подвійним дном. Вона скоріш ставить у фокус самого автора. Розповідає нам про художника, який відчув подих свободи наприкінці 1980-х, і пішов, пішов: експериментувати, вбивати авторитети, пробувати все, що раніше було неможливим, різати полотно, малювати на килимках, знущатися з авторитетів. Це історія про генезис сучасного українського мистецтва взагалі, про його орієнтири, його жадібність до того, що було пропущене за радянських часів.
І завдяки тому, що експозиція зроблена автором як тотальна інсталяція (з гімнастичними снарядами, м’ячами, «затьмареними» дзеркалами – їх цілий зал!), завдяки масштабності виставки, ми сьогодні бачимо світ Сагайдаковського, просякнутий іронією до іронічного постмодернізму, у всій його складності.
- Що: Андрій Сагайдаковський, «Декорації. Ласкаво просимо!»
- Де: Мистецький Арсенал, вул. Лаврська, 12
- Коли: 18 вересня – 24 січня 2021 року; вівторок – неділя з 11:00 до 20:00
Текст: Марина Полякова