З історії радянських ялинкових іграшок

Ностальгічне відношення до радянських ялинкових іграшок, будемо відверті, ніяк не корелюється з їхніми художніми властивостями. Ми любимо старі іграшки не тому, що вони були якісними, яскравими, вигадливо технологічними, а тому що вони несуть пам’ять про родинні свята, про рідних, яких вже немає поруч. Якщо ж прискіпливо роздивитися ці артефакти радянського ретро неупередженими очима, можна доволі здивуватися…

Як відомо, ялинка, заборонена в СРСР у 1920-ті роки, повернулася  1935 року  разом із Дідом Морозом, а Снігуронька біля нього офіційно з’явилася рік поспіль. Зрозуміло, що радянська ялинка, відірвана від буржуазного Різдва, потребувала нових прикрас і нового пантеону. Між тим, технології були втрачені, а виробництвом іграшок займалися, як могли, кустарі – з усіма наслідками. Навіть ГУЛАГ мав іграшкові артілі!

Газета «Діло», яка виходила у польському Львові, того ж 1936 року писала в рубриці «З життя совітської України»:

«Большевики подбали, щоб дітей не випустити зі зорґанізованих лав також і підчас ферій [тобто новорічних свят. – In Kyiv]. Орґанізують у школах і стадіонах „масовки”, „ялинки на леді”, „вилазки за міста”, ріжні спортові зустрічі юних фізкультурників тощо. Замітне, що ялинку, традиційну різдвяну ялинку, большевики приняли, не вважаючи на її тісний звязок з релігійним культом. Київське радіо подало ріжні місця, де продають ялинки та всякі „ялинкові іграшки” (досі продано останніх за 324 тис. рублів). Варто би приглянутись цим казьонним іграшкам. Мабуть на кожній красується в тій чи іншії формі „геніальний Сталін”».

Саркастичне припущення було абсолютно вірним!

Сьогодні є раритетом (на торгах ціна доходить до тисячі доларів) кулька 1937 року, на одній стороні якої зображено Володимира Леніна та Йосипа Сталіна, а на зворотній – серп і молот. Зараз ми б сказали, що це карикатура, але тоді, очевидно, якість виробу не дуже цікавила, головним було ідеологічне навантаження. Такі іграшки – маркер тоталітарного періоду нашої історії, тому що після 1953 року традиція вішати будь-якого вождя на ялинку вже не повернулася. Додамо, що 1930–1960-ті роки були дуже плідними для формування радянського іграшкового канону, після настав період штампування та повторень.

В 1930-ті роки новим героєм ялинки був червоноармієць. Його просто зробити впізнаваним: шинель, червоні смужки на грудях, будьонівка з зіркою. Ця удавана простота іноді підводила виробників іграшок, і захисник соціалістичної Батьківщини перетворювався на щось мало пристойне, на якийсь, вибачте, клістир.

Однією з найпопулярніших «лінійок» ялинкових іграшок був так званий «укутиш» – дитятко в теплому зимовому одязі.

Дореволюційні різдвяні листівки демонструють розвинену іконографію «укутишів» – добре вгодовані діти у шубках або кожушках, з башликами, з червоними щоками. Є серед радянських іграшок «укутиші» й досить пристойні, але здебільшого видно, як розмивалася традиція, як все більше умовним ставав одяг, як все менше зусиль докладали виробники. «Укутиш» поступово перетворювався на якусь «зимову личинку».

З кінця 1950-х років Радянський Союз почав завзято освоювати близький космос. 1957 року був запущений перший супутник, 1960-го – перші собаки, 1961 року – перша людина, Юрій Гагарін. Ці сенсаційні події тут же знайшли відображення в ялинкових прикрасах, а образ космонавта, зокрема, залишився надовго.

Щоправда, реалістичний космонавт майже не зустрічається. Він відразу перетворився на того самого «укутиша»: радше сповите немовлятко, аніж мужня горда людина. Але й тут було куди падати

1950–1960-ті роки принесли нові «досягнення» у сільському господарстві, зокрема кукурудзяну кампанію. Микита Хрущов надихнувся американським досвідом і засадив всі поля кукурудзою. Щоправда, ніяких консервованих «бондюелів» в радянських магазинах ніколи так і не з’явилося, куди дівалася та кукурудза, ніхто не знає, але точно відомо, що вона стала модною ялинковою прикрасою.

Якщо вже мова зайшла про «їстівні» прикраси, то кукурудза була не одинокою, навкруги неї вивішувався цілий «рататуй»: помідори, огірки, баклажани, кабачки, боби… от картоплі, здається, не було, її важко зробити красунею, погодьтеся. Однією з найдивніших прикрас в цій царині був банан – плід, із якого в СРСР примудрилися створити культ з неймовірними чергами, придбанням з-під прилавка, дозріванням у валянках. І це в столицях! Провінційні діти взагалі ніколи не куштували тих бананів, але могли повісити на ялинку.

Нехай нікого не образить наш іронічний огляд новорічних іграшок. Як було сказано на початку, їх любили перед усім не за якість, а за радість. Парадоксально, але саме за радянських часів ялинкові прикраси перестали бути епігонськими стосовно Європи, з’явилися оригінальні традиції, нові герої. Повернути це вже неможливо, як не повернеться, на щастя, ідеологія, що їх породила. Сьогодні ми можемо купити будь-які іграшки, але вони непристойно нові, без аури, без спогадів. І найбагатшими королями зимових свят виглядають власники старих коробок, де, перекладена ватою, спить цілий рік, від Різдва до Різдва, радянська ялинкова кунсткамера, вся ці танкісти, факіри, мухомори, літаки, негренятки….

Текст: Марина Полякова

Зображення з відкритих джерел