Газета «Нова рада» 10 квітня 1918 року у замітці «Безсоромна спекуляція» бідкалася щодо кишень та літературних уподобань прости киян. О, якби її автор знав, що почнуть писати бульварні газети після 1991 року!
В Київі вже давно появилося кілька шахрайських видавництв, які, друкуючи і випускаючи на продаж вуличні листки під голосними крикливими назвами, безсоромно ловлять на удку легковірного покупця і серед білого дня на вулиці пустошать на легальній підставі кишені у публіки. Листки ці здебільшого друкуються під назвою “екстренних телеграм”, з крикливими аншлагами біжучих злободенних подій, в яких під видом свіжого телеграфного матеріалу “од власних кореспондентів”, або “з певних джерел” передруковується з невеликими змінами, в відповідно переробленій сенсаційній формі матеріал з газет, в яких все це було вже надруковано.
Листки друкуються без зазначення числа їх випуску і тому вони завжди мають характер “свіжості” й “злободенності”, поки всіх їх не роспродають. Особливо охоче вони роскуповуються публікою в дні після свят і неділь, коли, як відомо, газети же виходять, а спокуса у публіки почитати “щось новеньке” завжди велика. Крім матеріалу “од власних кореспондентів”, які певне сидять де-небудь тут у Київі в особі одного-двох спритних спекулянтів-плагіаторів і переписують “новини” з газет, що вже вийшли в друку, в листках часто-густо появляються сенсаційні звістки під гучними назвами безглуздо провокацінного характеру. Пора б, здається, вже звернути увагу владі на цей похід на “обивательські кишені” спекулянтів і позбавити їм охоту ловити рибку в каламутній водиці.