Музей української діаспори відкрив виставку «Катерина Кричевська-Росандіч. Дороги і люди».
Вона присвячена 95-річчю з дня народження Катерини Василівни Кричевської, у шлюбі Росандіч. Її батьком був Василь Васильович Кричевський, живописець, графік, художник-постановник (працював у тому числі с Довженком). Дідом – Василь Григорович Кричевський, двоюрідним дідом – Федір Григорович, дядьком – Микола Кричевський, тонкий живописець. Одним словом, народилася Катруся у дуже красивій, талановитій українській родині, яку XX століття розкидало по різних континентах. Як це сталося, вона розповідає у книжці «Мої спогади» (вийшла у 2006-му, коштує аніскільки, хоча в ній – цілий світ).
Отже, на виставці демонструються роботи самої Катерини Кричевської, на яких постають ті місця, де вона жила або подорожувала: види довоєнного Києва, паризькі набережні, хмарочоси Америки, блакитні Альпи…
Опуклості розповіді додають роботи кола Кричевської – її друзів, учителів, родичів. А саме графіка Георгія Малакова, акварелі Миколи Кричевського, дереворити та лінорити Якова Гніздовського, твори її батька Василя Кричевського, Петра Холодного (молодшого) і Людмили Морозової.
На відкритті виставки сталася приємна подія – колекціонер Олексій Петренко подарував музею рисунки Георгія Малакова, на яких той зобразив Катерину під час роботи у майстернях Художнього інституту. На пожовклій світлині з газети «Нове українське слово» за липень 1943 року – усміхнені Катерина і Георгій, учасники виставки, сфотографовані на фоні Художнього музею. Вже восени того року їм довелося розлучитися назавжди, Георгій залишився у Києві, а Катерина з родиною кілька років поневірялася у Європі, аж поки не опинилася у гостинній Америці. Київ вона відвідала лише 1993-го.
З великого екрана художниця бесідує з гостями виставки, це відеоінтерв’ю записано кілька років тому, і на його основі буде створений документальний фільм. Катерина Кричевська, на жаль, не змогла приїхати на виставку, але головне, що остаточно вона з Батьківщини так і не поїхала – роками зберігала пам’ять, зв’язки, при першій можливості почала спілкуватися з українськими діячами, передавала свої твори, підтримувала мистців. Бо вона – українка Кричевська, і завжди про це пам’ятає.
Що: Катерина Кричевська-Росандіч. Дороги і люди
Де: Музей української діаспори, вул. Московська, 40 б
Коли: 29 липня – 19 вересня; вівторок–неділя 10:00–18:00
