Нове відчуття мистецтва, перекочування сонця, настінний килимок, квіти надії та Місто на семи горбах, – Марина Полякова анонсує київські виставки.

Мистецький арсенал (вул. Лаврська, 12)

В Арсеналі розпочався новий проєкт – «Виставка про наші відчуття» (на головному фото). «Відрефлексувати все, що з нами відбувається під час війни, поки неможливо і, певно, ще зарано. Але ми все одно знову й знову – в думках і розмовах – повертаємося до цього досвіду. Як ми тепер розуміємо мистецтво? Як його відчуваємо? Чи прочитуємо класичні сюжети, що донедавна здавалися безнадійно тривіальними, як аналогії пережитого? Чи шукаємо метафор, аби описати свій досвід? Війна змінила наші плани і змусила сфокусуватися на новому досвіді, шукаючи мистецькі відповідники власних відчуттів. Амбівалентність наших емоцій і думок – саме це ми намагаємося сказати цією виставкою», – зазначають організатори. В експозиції представлені роботи з колекції Мистецького арсеналу. Частина цього проєкту – проговорення персонального досвіду команди інституції, який було зафіксовано у форматі відео, і ці відео теж частина виставки.

АВС-арт (вул. Глибочицька, 32 в, 3-й поверх)

Виставка живопису і графіки Анатолія Фурлета «Переносити місяць, перекочувати сонце» мала відритися ще у березні, і ось нарешті ми можемо її відвідати. «У нього на полотнах усе задіяне до руху, до обов’язку: рости, цвісти, достигати, жати ниву, сапати грядку, доїти козу, переносити місяць, перекочувати сонце, переміщатися крізь товщу століть і тисячоліть. Анатолій Фурлет створив галерею національної ідентичності: побуту, ремесла, ментальності, духу, які всіма цими категоріями задіяні у часі й позачассі, у контексті білого світу і всесвіту, у діалогах і монологах між людьми, тваринами, деревами і травами, небом і Богом. Між ними зав’язана повна гармонія співіснування, співпереживання, співспілкування, співспорідненості», – зазначає письменниця Віра Китайгородська. Триватиме виставка до 30 червня.

Я Галерея (вул. Хорива, 49 в)

«Бувають часи, коли доречно більше, ніж зазвичай думати й говорити про те, що нас об’єднує і про те, хто такі «ми», – пише культурологиня Марина Богуш. – Дмитро Молдованов пропонує шукати наше спільне у минулому. Хай як би по-різному світ не обертався навколо нас, ми ділимо один з одним дороги, будинки, дерева під вікном і зчесані в дитинстві від тих дерев лікті й коліна. Всіх нас малих у вікно гукали друзі на вулицю, а з вікон — додому, і кожен роздивлявся той самий килимок на стіні бабусиної хати… Виткані гори, річки, тварини, які гуляли вдень над ліжками, а вночі проростали у наші сни, переносячи нас у ті далекі місця, яких, можливо, ніколи й не було на жодній карті світу. «Настінний килимок» – це проєкт, де наївна форма перетворюється з авторського стилю в інструмент. Художник ставить собі за мету досягнути того, що він називає «вищим пілотажем» – розчистити мистецтво від хаотичного нагромадження сенсів і форм, відшукати саму його есенцію, що вабитиме, змушуватиме глядача зупинитись, спонукатиме його до сумніву і пошуку. Саме тому Молдованов уникає показної гостроти соціального. Роботи цієї серії не обтяжені елементами нашого повсякдення. Тут немає складних сюжетів із численними дійовими особами та ситуаціями – на кожному полотні зафіксований радше антураж, настрій, середовище, у яке глядач впише свою власну історію».

Музей української діаспори (вул. Московська, 40 б)

Музей відновив роботу виставкою живопису Альберта-Лейзера Фельдмана «Барви мрій». Тема експозиції – яскрава, наповнена фарбами та присмаком літньої пори. Природа є найкращим колористом, а квіти – її головна палітра. «Це друге відкриття довоєнної виставки, перше було заплановано на лютий 2022 року. Тоді хотілося дати відчуття радості, час був сумний і тривожний. Нині це виставка надії. Її зняли та сховали в розпал боїв під Києвом, і ось тепер ця виставка для мене – символ того, що фарби знову повертаються в поранену країну. Вона оживає та розквітає. Ще точаться бої на сході та півдні України, але весь світ уже знає, що наша Україна переможе похмуру орду рашистів. І барви мрій лише один нюанс, крихітний момент майбутнього та прекрасного відродження країни, яка виборює горем, болем та незліченними жертвами свою незалежність і я впевнений, що в неї буде прекрасне майбутнє», – розповідає художник Альберт-Лейзер Фельдман. Виставка триватиме до 17 липня.

Музей Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Триває ретроспективна виставка Тетяни Русецької «Малюй. Люби. Молись». «Малюй, люби, молись – такою була назва виставки, яка мала відкритися 24 лютого, але не сталося. Вона зависла в просторі між звичним та до того невідомим нам життям, зависла, як тиша тієї ночі перед звуками вибухів, від яких ми прокинулися рано-вранці. Малюй, люби, молись – до війни мало гедоністичний присмак невимовної легкості буття… В одну єдину мить наше життя перетворилося на хаос, у якому ми намагалися знайти нові опори та сенси. Мене не покидало відчуття безнадійної безпорадності перед темним, в’язким та задушливим невідомим. Все змінило свої смисли, кожна річ, яка була зрозуміла, як данність, зараз переставала ставати реальною, все стало ніби скляним, таким крихким і тендітним…як ми не звикли цінувати цей тендітний світ. Продираючись крізь внутрішню безпорадність я, особисто, намагалася опанувати себе, та згадати, що я художник, що я маю висвітлювати щось, що має цінність, що потрібно від мене людям, світу, мистецтву! Малюй, малюй війну – казав мій розум! Це так природно під час війни. Ні, не можу: два місяці спустошення та пошуків сенсу привели мене до початків. Малюй, люби, молись сказала я собі та зрозуміла, що нікому нічого не винна. Мушу робити та відчувати тільки те, що в моїй природі, те що я вмію краще. У цей непростий час кожен може знайти свій сенс буття, свою формулу життя, свою надію бути потрібним». Виставка триває ще тиждень, до 19 червня.

Національний заповідник «Софія Київська» (вул. Володимирська, 24)

Герої стародавньої історії Києва самобутньо й талановито представлені заслуженою художницею України Галиною Севрук в її останній монументальній роботі – «Місто на семи горбах», що прикрашала фойє столичного готелю «Турист», але у 2020 році була демонтована. Проте, унікальне керамічне панно віднайшло новий дім у Національному заповіднику «Софія Київська», де його дбайливо відреставрували фахові художники-реставратори й змонтували цьогоріч у будинку Консисторії до Міжнародного дня музеїв (18 травня). «Софія» запрошує бажаючих ознайомитися з цією унікальною роботою за сеансами о 12.00, 14.00 та 16.00. Місце збору: біля турникету під Дзвіницею. Вартість: за ціною вхідного квитка на територію. Докладніше про подію за телефонами: (044) 278-76-62; (044) 279-22-56.