Зустріч у бомбосховищі, галюцинації в Каїрі, камера обскура, кінець блекауту, Великдень та абстракції двірника, – Марина Полякова рекомендує найцікавіші виставки Києва.

ЦСМ «Білий Світ» (вул. Є. Чикаленка, 21а)

У White World – «Зустріч у бомбосховищі», виставка мистецтва, яке нас підтримувало впродовж минулого року (коли ми бачили деякі твори на Фейсбуці) і продовжує підтримувати, у буквальному сенсі. Двоє одеських художників, Ігор Гусєв і Сергій Божко, показали свої гостро-іронічні роботи, у яких відображені реальні події через призму суспільного та власного сприйняття. Графіка Ігоря Гусєва, де він нищить «великую русскую культуру», живопис Сергія Божка («Перші підхерсоновики», «Олексій Арестович читає бурятам лекцію про сенс життя») – це фронтові й тилові новини, вловлені суспільні настрої, меми («Частичный дембель») і, звісно, власний підвищений рівень почуття гумору. Останнє – дуже важливо. Дивлячись на створений під час російсько-української війни великий корпус мистецьких творів, а також на літературні твори та й просто тексти блогерів, новини й коментарі під ними, ми можемо побачити, як всюди проявляється специфічна риса українського національного характеру: соковитий гумор, всесильна іронія. Це те, чого немає у наших ворогів, це наша перевага у масштабах політичної нації.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

Макс Вітик – геолог, топменеджер «Нафтогазу», людина світу, художник, і всі іпостасі гармонійно співіснують. Зараз у Києві проходять дві його виставки – у Картинній галереї поновлена та, яку довелося закрити через ракетний обстріл центру Києва 10 жовтня, а у «Триптих Арт» тривають «Галюцинації в Каїрі». «Малювання для мене схоже на медитацію. Я часто малюю із закритими очима, щоб відпустити на свободу свою підсвідомість», – говорить Макс Вітик. Але ж перед тим як заплющити очі й почати малювати, він добре придивляється – от хоча б до робіт американських експресіоністів. На відкритті виставки він згадував, як вразив його живопис Поллока, як закортіло купити велике полотно і почати свої експерименти на тему. Можна в роботах Вітика відчути й подих Баскія, хоча тут немає його грубої геометрії. Натомість багато веселої вітальності, гри фактур і безліч маленьких символів, які, здається, ховаються у зморшках поверхні картин. Власне, фрагменти великих робіт можна сприймати як окремі картинки, населені, за Левенгуком, «малесенькими тваринами», і як запрошення до дешифрування.

Voloshyn Gallery (вул. Терещенківська, 13а)

Після довготривалої перерви, під час якої галеристи вели діяльність на Заході, зокрема показували сучасне українське мистецтво у США, відкрилася групова виставка «Камера Обскура», яка демонструє концептуальний підхід до сприймання митцями війни як багатомірного явища і показує «тьму» крізь призму авторського висловлювання, що апелюють до феномену фотографії. Зали галереї метафорично перетворені на чорну камеру-обскуру, а висловлювання митців стали променями світла, «що у діалозі між собою створюють нелінійний зв`язок між інтуїтивним та дослідницьким й породжують асоціації, що виходять далеко за видиму лінію перспективи». З темряви вихоплюються особисті страхи, через «дірочку» камери «розглядаються почуття людяності та гідності на стику з постійним екзистенційним конфліктом між особистою потребою в захисті та безпеці, прагненням свободи та незалежності». Учасники виставки: Кразіміра Бутцева, Відкрита Група, Нікіта Кадан, Брілант Мілазімі, Міла Паніч, Влада Ралко, Євген Самборський та Леся Хоменко.

Barvy (вул. Мечникова, 3)

У залі ресторану відкрилася виставка живопису Антона Тарасюка «ВеликДень». Художник у своїй манері балансує між чистим, як сльоза, наївом та постіронією, гіркою трагічністю та світлом надії. Жертовний агнець і розп’яття, червоний кінь і червона кружка (і кружка сіра у жовтий горошок), череп і розчленоване тіло, сухе дерево і птахи – живе перетворюється на мертве і навпаки. Крутиться вселенське колесо.

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

Виставковий проєкт «Наживо» об’єднує твори Наталії Кохаль, Олени Толкачової та Ганни Цариковської. Художниці втілили індивідуальний емоційний досвід від переживання подій гарячої фази війни у реальному часі, так що фактично цей проєкт почався 24 лютого 2022 року. Тепер він – закладений як спосіб емоційного самозахисту художниць, – розвивається у часі і просторі, поповнюється новими роботами і буде завершений із кінцем цієї війни. Виставка в стінах Київської картинної галереї є третьою локацією проєкту, перша виставка відбулась у галереї «Митець» у жовтні минулого року, друга у Музеї Тараса Шевченка у грудні.

Музей-майстерня І. П. Кавалерідзе (Андріївський узв., 21)

Не вдається пригадати в історії мистецтва нічого подібного до цього «стрибка» – у березні Леонід Бурковський влаштував аматорську виставку просто неба, у дворі, а 9 квітня вже відкрилася виставка його робіт у музеї. Так-так, ви правильно згадали, Леонід Бурковський – той самий київський двірник, який багато років малював для себе, створив тисячі робіт і от не витримав – явив деякі з них світу. Світ здивувався і розчулився, твори Леоніда потрапили до поля мистецтва, тепер вони мають свою вагу і ціну. В експозиції представлені абстракції. Здається, це нетипово для художників-аматорів, які здебільшого схиляються до реалізму, хоч і наївного. Ну що ж, тим цікавіше.

Центральний будинок художника (вул. Січових Стрільців, 1-5)

ЦБХ, як завжди, не опускається до реклами своїх заходів, а їх аж два одночасно. По-перше, проходить ХХІІ Всеукраїнська Великодня виставка декоративно-ужиткового мистецтва «Світ Божий як Великдень», яка традиційно зібрала твори митців з різних куточків країни. Кераміка Володимира Хижинського, ювелірні прикраси Володимира Балибердіна і Галини Бодякової, вироби з лози Галини Дюговської, твори з міді та емалі Анастасії Бердник, шамоти «Трипільські сни» (як без них) Стефана Нагірняка, ткацтво з вовни Наталії Постол, гобелени, валяння, витинанки, тарелі, розписи олією, великодні яйця у різних матеріалах – тут є все на будь-який смак. Друга виставка поряд присвячена 30-річчю Кременчуцької НСХУ і демонструє твори членів спілки.

Галерея «Митець» (вул. Велика Васильківська, 12)

Якщо у ЦБХ широко охоплена Україна, а головна тема – Великдень, то у «Митці» на «Весняній виставці» сконцентрувалися члени секції декоративно-ужиткового мистецтва лише Київської організації Національної спілки художників України, а роботи їхні охоплюють широке тематичне і жанрове коло. Ми знову тут бачимо твори Галини Дюговської (лоза чудово пахне) та Володимира Балибердіна, а поряд – Неллі Ісупової, Олесі Дворак-Галік, Стаса Кадочнікова, Тетяни Зайцевої, Тетяни Юрченко, Миколи Лампеки, Таїсії Зайченко та інших київських художників.

Dymchuk Gallery (вул. Ярославська, 21)

Весна прийшла, блекаут закінчився і що? І відкрилася виставка живопису, графіки та скульптури Сергія Кондратюка «Після блекауту». На ній представлені роботи, створені між торішнім жовтнем, коли почалися масовані ракетні обстріли українських міст задля руйнування критичної інфраструктури, та весною 2023-го, яка показала, що ракети – попри всі біди, які вони принесли, – і близько не зруйнували ані інфраструктуру, ані нервову систему українців. Один із пейзажів присвячений 10 жовтня, коли у центр Києва прилетіли перші ракети, коли загинули люди на перехресті вулиць, повилітали вікна в музеях та інститутах і прийшла темрява. А тепер у нас є світло. «З приходом весни, починаєш усвідомлювати що ми пережили цієї осені та зимою. Пережили “блекаут”, тепер зрозуміле нам слово, знаємо ціну. Дні почали зростати і вулиці Києва почали заливатися сонячним світлом, якого так не вистачало взимку», – говорить Сергій Кондратюк.

PEN Ukraine (вул. Межигірська, 21)

Анатолій Дністровий – романіст, поет, есеїст, художник, влогер. На його виставці живопису і графіки «Папір: роботи при свічках» представлено 48 робіт, створених від початку листопада 2022 року до лютого 2023-го. І так, вона теж про досвід блекауту. Автор працював при свічках і з рибальським ліхтариком на лобі, повертаючись додому після щоденної служби в гарнізоні. «Обраний формат А4 – дуже практичний та оперативний, бо дає можливість виконати картину на одному подиху, на одній енергетичній хвилі – від 20 хвилин до однієї години. Такий “короткий” творчий імпульс, визначений малим форматом, органічно відповідає відчуттю й переживанню нашого насиченого й динамічного теперішнього часу, в якому немає планів на майбутнє, немає розрахунків на подальше життя. Наша емоція напружена й сконденсована на переживанні теперішнього», – написав Анатолій Дністровий у книзі «Битва за життя: щоденник 2022 року». Виставка триватиме до 30 червня.

Перемога (вул. Ярославів Вал, 15)

У залі коворкінгового центру – виставка-рефлексія про український шлях через призму людини як частини групи, суспільства, нації̈. Мисткині та митці кожен по-своєму інтерпретують українську боротьбу, любов, силу, об’єднуючи їх у ціле або відокремлюючи одне від одного. Художники, що взяли участь у виставці: Дмитро Доценко, Костянтин Лапушен та Владислав Рябоштан, Марія Шапранова, Ната Левітасова, Ася Гармаш та Вікторія Розенцвейг.

Музей українського народного декоративного мистецтва (вул. Лаврська, 9)

Вперше в музеї представлено виставку творів народної художниці України Марії Примаченко із циклу «Людям на радість», за який вона 1966 року отримала звання лауреата Державної премії імені Т. Г. Шевченка. Можна побачити 22 твори з музейної колекції, серед яких – «Домашні маки», «Гості у лева», «Ведмеді на пасіці», «Калинові береги» та інші. Виставка триватиме до 31 травня.