Квіти чи вибухи, дерева на авансцені, алегорія сили, Київ знаковий і невимовна крихкість життя – Марина Полякова рекомендує відвідати найцікавіші виставки Києва.

Forsa Gallery (вул. А. Тарасової, 5)

Галерея у цокольному поверсі готелю Hyatt Regency Kyiv поновила роботу і представляє виставку живопису, графіки та інсталяцій Альони Кузнєцової «Квіти чи вибухи». Ми знаємо Альону як абстракціоністку зі впізнаваним стилем. Після 24 лютого у неї почався новий етап роботи, зокрема з’явилися тема квітів-вибухів, у якій поєдналася жіноча любов до красоти зі враженнями від війни, – адже вибухи теж по-своєму красиві, але це краса смертельна, нищить все живе. Розвиток настроїв і творчих пошуків художниці, власне, і представлений на виставці. У центрі – ті самі, перші, квіти-вибухи, а навколо сюрреалістичні нефігуративні живопис і графіка у мішаній авторській техніці, де людське, гуманістичне та ностальгічне (наприклад, бабусині в’язані серветки) зіштовхується з незрозумілим і чужим. З абстрактного рожево-блакитно-рудого тла картин спостерігають людські очі, нагадуючи, що за кожною роботою – авторська реакція на те, що відбувається навколо. І все ж, попри страх і розгубленість, перемагає дієвість та позитивний настрій, адже ми змушені пройти цей етап і поєднати неживе із живим, як Альона поєднує кістки тварин зі свіжими квітами у ліричний екзистенційно-еволюційній інсталяції.

Київський національний театр оперети (вул. Велика Васильківська, 53/3)

В Арт-фоє театру відкрилася виставка живопису Валентини Кузьмічової «Між небом і землею». Валентина за фахом театральний художник, оформила низку вистав. І якщо дивитися на її живопис – що прославляє вічну природу – як на творчість сценографа, очевидним стає театральність того, що відбувається на полотні. Ні, у цих пейзажах немає людей навіть у ролі стафажу, але всі елементи «грають», рухаються у єдиному авторському задумі. Дерева не просто вкорінені десь на галявині, а вийшли на сцену, стали якнайвигідніше, повернулися до глядача, ледь вклонилися. Гори – величний задник сцени, нескінченна перспектива. Квіти – кордебалет у пишних костюмах… Фовістична живописна манера Валентини Кузьмічової – вся ефект і вигук, монолог героя-коханця у яскравому світлі рампи. Складні колорити (а підкорити та організувати відкриті кольори непросто) створюють нервово-піднесений настрій… і ця радісна виставка абсолютно органічна в інтер’єрі Театру оперети.

Національний музей Тараса Шевченка (бул. Т. Шевченка, 12)

Відкрилася «антивоєнна миротворча», як пишуть організатори, виставка робіт Олександра Мельника «Бачу справи твої, людино!». Історична тематика в творчості пана Мельника нерозривно пов’язана з проблемами війни і миру. Художник не просто передає страшні картини війн, – він не може змиритись із приреченістю людства на нескінченні протистояння, що можуть призвести до самознищення. Художник закликає до дієвих заходів на шляху творення гуманної цивілізації, усвідомлюючи свою мізерність супроти воєнного чудовиська – Голіафа сучасності, й вірить у силу об’єднаних людей, що прагнуть миру.

Інститут проблем сучасного мистецтва (вул. Є. Коновальця, 18д)

У виставковому залі інституту ще тиждень триватиме 5-й Артфест жіночого мистецтва, організований Українською асоціацією жіночих досліджень в мистецтві / UAFRA (кураторка Ірина Акімова). Тема цього року – «Алегорія сили». Яким є образ сучасної жінки в очах жінок-художниць? Чи актуальний, як і раніше, сплав крихкості та сили в жіночому характері? У чому сила жінки? Ірина Акімова розповідає: «Роботи різноманітні по стилю, техніці, матеріалам. Тут є живопис, графіка, колажі, аплікації та валяння, витинанки й вишиванки, експериментальні фотороботи, діджітал-арт, відео-арт та скульптури. Значна частина робіт з’явилася за роки війни, тому в них багато експресії, драматичний відгук нашого болю, жалю і напруги, з одного боку, та віри і надії на перемогу, з іншого. У багатьох роботах авторки творчо використовують фольклорні мотиви та розкривають національну автентичність. Чимало творів досліджують фемінність».

Галерея «Лавра» (вул. Лаврська, 7б)

«Потужна дія оптимізму. Від супреми Малевича до ноосфери Вернадського» – виставка абстрактного живопису Олександра Клименка, наукового співробітника Інституту проблем сучасного мистецтва НАМ України. Проєкт є частиною його авторської програми «Відродження України». «Оптимізм, радість буття, енергія, простір – головні категорії Ноосферо-Космічного Мистецтва Майбутнього, яке створене та теоретично обґрунтоване автором. Глядачам представлені нові, найсвіжіші твори, написані митцем у 2022 та 2023 році, під час війни, у Києві, а також декілька картин попередніх років», – розповідають організатори.

Музей-майстерня І. П. Кавалерідзе (Андріївський узв., 21)

Відкрилася звітна колективна виставка творів за результатами Міжрегіонального проєкту «Ціна свободи. Артрезиденція з сучасного живопису». Проєкт реалізовано Хмельницьким обласним художнім музеєм (ХОХМ) спільно з Донецьким обласним краєзнавчим музеєм (м. Краматорськ) за підтримки УКФ. Генезис ідеї свободи як фундаментального принципу існування людини сягає своїм корінням давньої історії людської цивілізації. Зважаючи на те, що ХОХМ є не лише музейною інституцією, що колекціонує, досліджує та зберігає українське мистецтво ХХ–ХХІ століть, але й осередком активних соціокультурних дій, поняття свободи знайшло своє відображення в концепції першої в історії музею артрезиденції для сучасних українських живописців.

Музей історії Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Персональна виставка скульптури та цифрового мистецтва «Невимовна крихкість життя» Ігоря Гречаника – «про драму життя людини, про його швидкоплинність. Про те, який обмежений, жахливо короткий час відводиться людині на життя, на пізнання цього світу, себе. Вся ця драма відбувається на фоні трагедії страшної війни, посилюючи, проявляючи, оголюючи найболючіші моменти», – розповідає автор. Роботи належать до серії, яка створювалася після початку російсько-української війни у 2014 році, а найостанніші – напередодні та з початком повномасштабного вторгнення. Зокрема, представлена скульптура «Українська Мадонна», присвячена матерям Маріуполя, Чернігова, Харкова та інших міст України, які дали життя своїм дітям, переховуючись від ракетних обстрілів в бомбосховищах.

Stedley Art Foundation (вул. Б. Хмельницького, 62б)

Триває виставка гобеленів і скульптури Костянтина Зоркіна «Колискова». Тема магічної функції мистецтва об’єднує все, що створює художник: живопис, графіку, текстильні та дерев’яні об’єкти, перформанс і ленд-арт. Гобелени, представлені на виставці, пов’язані з роздумами митця про сакральну природу колискової пісні. За словами художника, гобелени – його власна спроба заколисати страхітливу реальність: «Все, що я робив тоді, було своєрідним програмуванням на випадок кошмарного сну, який я сам собі замовляв, не знаючи, що попереду. І це допомогло мені». Потрапити на виставку можна після домовленості за тел. 0633765343, 0665461807.

The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)

Галерея відкрила першу персональну виставку Ксенії Білик в Україні «Химера». «Текстиль, гутне скло, гобелен, кераміка – Ксенія переважно працює з декоративно-ужитковими техніками, але використовує їх для втілення доволі жорстких, чи навіть перверсивних образів. Останні кілька років художниця досліджує конструювання колективної пам’яті та механізми візуальної пропаганди. Її образи, миттєво впізнавані, але водночас позбавлені контексту, спрацьовують як тригер, що запускає процес проявлення візуального несвідомого. Поза тим, естетична спокусливість самих робіт створює свій окремий світ, сповнений фантазії, чуттєвості та насолоди», – розповіли організатори виставки.

Ya Gallery Kyiv (вул. Хорива, 49б)

Це перша персональна виставка у Києві мисткині, яка працює під псевдонімом Henyk. «Кожного разу, коли малюю роботу, запитую себе, чи це мій образ? Чи відповідає зображене внутрішньому стану?», – говорить Henyk. Роботи, що увійшли до експозиції розкривають внутрішні стани художниці через контрасти чорного та білого, гру темряви й світла. Похмуро? Але варто зупинитися та вдивитися у глибину робіт, щоб відчути медитативний спокій зовсім іншого світу.

Portal 11 (вул. Трьохсвятительська, 11)

«Камені, що говорять» – виставка скульптури В’ячеслава Притули. «Мене запросили в гості, й казка стала моїм попутником. Я розмовляв пошепки і ходив навшпиньки, щоб не злякати чарівних птахів і навіть прикидався ними. Але мовчазні, на перший погляд, камені спостерігали за мною і будували свій сад. Їм хотілося говорити й у мені знайшли слухача. У кожного з них своя історія, вони вміли жартувати, сміятися і навіть кохати. Їхня мова була мені зрозуміла і я непомітно вступив з ними в діалог. Таке навіть не насниться. “Мистецтво починається там, де закінчуються слова”, – подумав я і вирішив у нагороду казки намалювати свою”», – говорить автор. В експозиції представлені керамічні та бронзові скульптури.

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

«Київ знаковий» – це навчально-експериментальний проєкт, що представляє курсові роботи студентів кафедри дизайну НАОМА. Для відточення творчих і розробницьких навичок куратори-викладачі запропонували студентам дослідити тему візуального обличчя Києва, виразити новий характер столиці, не забувши про її важливі одвічні складові. Проєкт демонструє різноманітність бачення київської айдентики, креативність молодого покоління українських дизайнерів (одна з робіт – на головному фото).

Центральний будинок художника (вул. Січових Стрільців, 1–5)

Відомий художник-карикатурист Віктор Кудін представляє проєкт «Карикатура війни». Автор розповідає: «Хочу показати вам серію малюнків, які виникли під час цієї страшної війни, під час завивання повітряних тривог і ракетних обстрілів, під час новин, коли несвідомо ллються сльози, і ти розумієш, що гинуть наші кращі й кращі, і починаєш усвідомлювати, що тебе, і всіх твоїх рідних, всіх, всіх просто хоче знищити російська орда… Я ніколи не підписую свої карикатури, малюю “для неписьменних”, для тих, хто не вміє читати. Не хочу користуватись милицями слів, мені важливо виразити ідею засобами художника, а не літератора».

Avangarden Gallery (вул. Січових Стрільців, 23а)

Проєкт «Нахід» Олександри Токаревої – це глибока інтроспекція художниці, яка намагається зрозуміти й виразити свої почуття та реакцію на агресивні зміни в історії. Картина світу, де колишні звичні та рідні пейзажі перетворилися на щось незрівнянно страшне, – тепер вони вкриті чорнотою війни. В акварельних роботах і керамічних скульптурах Олександра візуалізує руйнування, але й перетворення.

Barvy (вул. Мечникова, 3)

25 вересня о 18:00 в залах ресторану розпочнеться нова частина виставкового проєкту «Малюю серцем» в рамках проєкту «Жива. Справжні історії кохання», де представлені роботи жінок, які втратили своїх чоловіків на війні. Це мистецтво непрофесійне, але щире й чисте, варіант арттерапії, яка дозволяє жінці вимовити свої біль та тугу, згадати найкращі моменти кохання, вшанувати пам’ять воїна.