Портрети від серця, резонанс простору, несвідомі тимчасовості, древній Ржищів, Котарбінський і вазон – Марина Полякова пропонує добірку найцікавіших київських виставок.

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

Живописний проєкт Ганни Криволап «Пульс любови» об’єднав фрагменти двох циклів «Стрічки» та «Воїни». «Назва навіяна образом українського поета-шістдесятника Миколи Вінграновського, який “…по Вітчизні …вивірив пульс любови”. Художниця ж своєю творчістю прагне синхронізувати й вивірити власний серцевий ритм й любов до Батьківщини з воїнами, захисниками України. Вона представляє низку портретів, які ніхто не замовляв і не просив. Замовником виступає серце художниці… Більшість портретованих воїнів – люди мистецтва – друзі, ті, хто боронять нас, даючи можливість творити колегам. Серед них український співак і шоумен Сашко Положинський, актор і режисер кримськотатарського походження Ахтем Саїтаблаєв, актор Олександр Печериця, співачка Анастасія Шевченко, артист балету Олександр Шаповал, а ще журналістка, письменниця, депутат, командир підрозділу Тетяна Чорновол… Тому поруч із портретами на виставці експоновані низка відомих картин із серії «Стрічки» (на головному фото) й кілька нових робіт, у яких стрічки драматично й болісно перетворюються на маскувальні сітки – захисні, чий колір залежить від призначення й пори року, – що плетуть своїм синам і донькам, коханим, друзям українські жінки», – розповідає кураторка проєкту, мистецтвознавиця Олеся Авраменко.

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

Виставка «Резонанс простору: коли природа спілкується з душею» Юрія Ваткіна – є діалогом між природою та метушнею міського життя. Митець у пейзажі показує міцний зв’язок людини з природою. Переплітає абстрактне і конкретне, через цей контраст відкриває світ постійної зміни, де стабільність ілюзорна. Природа, середмістя, село і місто зливаються в єдиний потік свідомості, підкреслюючи вічний цикл життя, смерті та відродження. І тема війни в роботах Ваткіна не лише відображення зовнішнього конфлікту, а також алегорія внутрішньої боротьби, шлях від темряви до світла, від руйнації до відновлення.

Voitok Gallery (пров. Госпітальний, 1а, під’їзд 1, домофон 64)

Виставка робіт Романа Сірого триватиме у двох діях: «Несвідомі тимчасовості» – до 17 грудня, «Тимчасові несвідомості» – з 20 грудня до 11 лютого. Роман почав працювати з деревом з того самого 24 лютого, на Черкащині, у рідному селі, відшукуючи у природі знаки, які потрібно розгадати. Але на виставці окрім дерев’яних скульптур і скульптурок, які представляють різні людські стани, є графіка: авторські принти «Щоденник війни», серія графічних робіт, теж створених від початку лютневого вторгнення.

Арт-фоє Національної оперети (вул. Велика Васильківська, 53/3)

Людмила Ганушевич живе і працює в рідному Ржищеві – легендарному містечку між Києвом і Каневом, яке відоме з прадавніх трипільських часів. «Людмила почала малювати у зрілому віці, маючи бізнесовий досвід, інженерну освіту та активну громадянську позицію. Могутній Дніпро, височенні схили, незбагненні космічні краєвиди – всі ці фактори поступово і впевнено формували естетичні ідеали, які виплеснулися на полотні різноманіттям кольору. Емоційний, колоритний живопис та відверта, щира натура художниці сприяють активному просуванню в артпросторі», – розповідають організатори.

Eye Sea Gallery (вул. Олеся Гончара, 40)

Київський художник Валерій Хадеєв представляє живопис на папері на виставці «Вазон». Що то за вазони? «У лютому 2022 року, під час моїх вилазок на вулицю у магазин та аптеку, увагу привернули невеличкі споруди, – розповідає Валерій. – До цього я ніколи на них не звертав уваги. З приходом весни вони почали поступово змінюватися. На тлі тодішніх подій у місті, звісно, реставрація бетонних клумб була ледь помітним явищем. Багато людей виїжджало, сирени, ракети, прильоти, не дуже далека канонада, порожні полички магазинів. А тут якісь горщики. Реставрують. Хтозна-що. Яка недоречність. Я раптом помітив що вони різні, доглянуті, в них якесь життя. Вражає. Я ніколи не бачив, хто і коли висаджує ті чорнобривці, чи міняють їм ґрунт у цих непомітних горщиках. Але, як з’ясувалося, таке явище є, існує, за ним доглядають і воно живе. Ці роботи – документація непомітних речей, які дійсно під нашими ногами. Такі речі спроможні вижити там, де нікому це не спадало на думку».

Музей Ханенків (вул. Терещенківська, 15–17)

У залах музею постійно можна побачити тільки частину робіт Вільгельма Котарбінського. Вони є частиною оздоблення Червоної вітальні. У рамках нового виставкового проєкту «Золотом, кольором, світлом» щочетверга відбуватиметься показ окремих частин декору Червоної вітальні, а також станкових картин та малюнків Вільгельма Котарбінського з музейної збірки. До того ж у складі виставки – 84 поштові картки із приватної колекції професора Олександра Васильовича Жуковського (1890–1957), книжки з бібліотеки Музею Ханенків та постери з інформацією про декор Червоної вітальні.