23 лютого у Мюнхені відкрилася виставка «Viktor & Rolf: Fashion Statements», яка триватиме до 6 жовтня, і якщо ви там – не пропустіть нагоду (а точніше – візуальну пригоду). Колумністка «Іншого Києва» Ірина Белан побувала на виставці й ділиться враженнями.
Цифра «три» грає не останню роль у творчому житті Віктора Горстінга та Рольфа Снорена, які створили дует Viktor & Rolf у 1993 році й тоді ж перемогли у конкурсі під час Hyères Festival International des Arts de la Mode. Скандальною цю перемогу робить те, що нідерландські дизайнери отримали перше місце у Франції, країні, яка вважається світовою столицею моди.
У 2003 році відбулася прем’єра їхньої чоловічої колекції «Monsieur» («Месьє»). У 2013-му з колекцією «Zen Garden» («Дзен сад») вони повернулися до високої моди після тринадцятирічного відпочинку, під час якого займалися готовим одягом. У лютому 2024 року у Kunsthalle в Мюнхені відкрилась їхня виставка «Viktor & Rolf: Fashion Statements», присвячена 30-річчю бренду. Локдаун та певні причини перешкодили відкриттю у 2023-му ювілейному році.
Між цими подіями вони переїхали до Парижа, повернулися на батьківщину, створювали prêt-à-porter (готовий одяг), парфуми Flowerbomb, Bonbon, Antidote та Spicebomb, розробили два клоунських костюми для Мадонни у 2016 році та співпрацювали з Леді Гага, створивши костюм, в якому вона знялася у 2010 році у кліпі «Telephone» разом з Бейонс. Любов Леді Гаги до бренду не обмежилася цим. Наприклад, вона з’являлась у жовтій брючній парі Viktor & Rolf Resourt 2012, сукнях Viktor & Rolf Haute Couture Spring-Summer 2018, в одній з яких позувала для Elle.
Двічі кутюр’є створювали костюми для постановок режисера Роберта Вілсона – «2 lips and Dancers and Space» («2 губи й танцюристи й простір») у 2004 році та «Der Freіschutz» («Вільний стрілець») у 2009-му. Для останньої тандем використав кристали Swarovski, які додали гострого кітчу до атмосфери німецької романтичної опери. Театр та театральщина – Віктор і Рольф працюють впевнено та природно на підмостках і з тими, хто перетворив на підмостки своє життя. Вони й звичайний кетволк перетворили на театральне дійство, а одяг на костюми.
Я б їх назвала найтеатральнішими з усіх фешн-дизайнерів, але піду глибше в узагальнення і назву їх наймистецькими з усіх дизайнерів моди. І справа не тільки в тому, що мистецтво для них – це клішоване джерело натхнення. Воно фізично присутнє в їхніх колекціях.
У 2015 році вони показали колекцію весна-літо «Van Gogh Girls» («Дівчата Ван Гога»), присвячену нідерландському художнику. Колекція стала одою літу – наївні відкрити кольори, квіткові принти, велетенські капелюхи з необробленої соломи та сухої трави. Сукня з цієї колекції експонується на виставці «Viktor & Rolf: Fashion Statements» у Мюнхені. Крім неї до експозиції канадський куратор Тьєррі-Максім Лоріо долучив понад 100 робіт Віктора та Рольфа – ескізів, фотографій та порцелянових ляльок ручної роботи, які дизайнери розробляють кожного сезону, обираючи для них найгучніші моделі з поточних колекцій.
А вони знають, як робити не тільки усвідомлений, а і віральний одяг та події. Остання риса особливо важлива у наші часи, часи домінування соціальних мереж, де панує Іnstagram. Пишуть, що у 2019-му після показу у Парижі колекції Viktor & Rolf Haute Couture Spring-Summer кількість переглядів їхнього профілю в Instagram збільшилася на 249 відсотків саме завдяки віральним надписам на сукнях колекції – «No Photos Please» («Будь ласка, ніяких фотографій»), «I’m not shy I just don’t like you» («Я не соромлюся, ви мені просто не подобаєтесь»), «Sorry I’m late I didn’t want to come» («Вибачте, що я запізнилася, я зовсім не хотіла приходити»), «Trust Me. I Am a Liar» («Довірся мені. Я брехун») і канонічне «Go Fuck Yourself».
І це вже суцільна літературщина, абсолютний сторітеллінг. Зі словом вони почали працювати ще у 2005 році у колекції «Вedtime Storіes» («Історії на ніч») та у 2008 році, створюючи колекцію «No» Viktor & Rolf Haute Couture Autumn-Winter.
Ні, говорю я. Ні, кордонів між мистецтвами більше не існує. Питання, є Віктор і Рольф художниками чи дизайнерами, вже не цікаве. Цікаво, наскільки вони художники.
Фотографії: Ірина Белан
