Втілеснення Кузюри, образки Гукайло, перфектність Романової, Донбас Марущенка, жінки-квітки та скульптура у Софії – «Інший Київ» запрошує відвідати найцікавіші виставки столиці.

Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21-а)

Хай нікого не введе в оману тендітна зовнішність львівської мисткині Ольги Кузюри – її гострий розум і точна рука препарує вибрану тему, щоб дослідити всі можливі внутрішні сенси. В одному з минулих київських проєктів – «Дерево/Папір. Відбитки» (виставка разом з Олексієм Малих) – вона препарувала пам’ять домівок, яка оточує людину щодня: гіпсові розетки, таблички різними мовами, чавунні решітки, пічні дверцята, ікони… Цього разу, у проєкті «Втілеснення», Ольга досліджує тілесність (тіло власне vs тіло чуже), межі сприйняття чужого болю та можливість проговорити власну травму. Колись у дитинстві художниця роздивлялася медичний посібник з першої допомоги при травмуванні, сьогодні, коли ми всі так чи інакше травмовані, через призму філософії християнства концептуалізує шкіру-оболонки-стіни, осмислює їхню міцність і водночас крихкість, що «сприймається як екзистенційна готовність чинити опір».

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

«Образки Вдячності/Retablos» – виставковий проєкт Соні Гукайло, «назва якого відсилає до традиції латиноамериканського ретабло, народної картини, що постала з релігійного живопису і слугувала для висловлення вдячності різним святим за забезпечення захисту людині в складних ситуаціях. Пізніше, у середині XX століття, мексиканське ретабло стало популярним народним мистецтвом, що зверталося до ситуацій повсякденного життя та ідей захисту, зцілення та вдячності за чиюсь допомогу», – пояснюють організатори. «Маленькими потужними дивами, які розривають монотонну тканину повсякдення» називає мистецтвознавиця Оксана Брюховецька «чуттєву взаємодію героїні з моментами буття, яка переживається як осяяння, раптове розкриття дійсності в її несподіваній силі і повноті». Котик, котрий тривожної ночі гріє та заспокоює хазяйку – таке от маленьке диво.

Imagine Point (просп. Голосіївський, 86/1)

У малому залі галереї (вхід зі двору) триває проєкт «Квітка. Віка Остренко, Марта Андрусенко». Віка Остренко вчилася у Харкові, за покликанням – портретистка і колажистка, Марта Андрусенко – киянка, прихильниця експресивної абстракції. «Спільна виставка мисткинь побудована з чутливості двох протилежних за характерами жінок, з їхніх втілень бачення краси, а також того, що вони дозволяють собі в житті під тиском очікувань та догм суспільства. Вікторія Остренко зображує жінку, яка має красу, соціальні обов’язки та недосконалості. Вона усвідомлює свою недосконалість, цінує це і насолоджується цим, незважаючи на суспільний тиск. Марта Андруcенко ділить світ на біле і чорне – що можна, що не можна, – засуджуючи себе ще в незробленій помилці та боячись насолодитися світом і собою. Ховаючись за красою квітів і невизначеністю абстрактних форм, вона рефлексує, вивчає себе у процесі творення», – розповідають організатори. – “Квітка” сміливо та відверто відкриває нам світи художниць, аби ми відчули їхні слабкості, хвилювання, радості буття та прагнення гармонії, якої так не вистачає в наш час».

Національний заповідник «Софія Київська» (вул. Володимирська, 24)

В рамках Міжнародної бієнале «Скульптура просто неба», яка триває на зелених галявинах Софії, відкрилися три нові роботи. Компанія «Budzirka» запропонувала митцям попрацювати з фасадними панелями Fundermax Exterior – компакт-ламінатом високого тиску на базі спеціальних видів паперів, які просочено синтетичними термореактивними смолами. Олексій Сай, Світлана Ратошнюк і Олексій Аполлонов представили сучасні об’єкти, які у вузькому сенсі не є скульптурою, але точно можуть прикрашати міський простір – і особливо органічними будуть в нових районах із сучасною архітектурою. Світлана створила роботу «Увага!», використавши символи, якими позначають на упаковці предмети, що потребують обережного поводження. Олексій Сай представив «Слона, що стікає кров’ю» – і це щемкий слон воєнного часу. Олексій Аполлонов створив три фігури «Спустошені» (див. фото), в одній з яких залишив оголеним металевий каркас. Справжнім відкриттям було усвідомлення, що геометричні фігури з картин Олексія так легко переживають масштабування і так ефектно виглядають у просторі.

Національний заповідник «Софія Київська», зал «Хлібня» (вул. Володимирська, 24)

Для любителів пейзажів і натюрмортів – виставка живопису старшого викладача кафедри дизайну КНУБА Антоніни Штогрин «Пора барв». Старій Софії, білим стінам Хлібні особливо пасують такі експозиції – затишні, тонкі й делікатні, можливо, без особливих новацій, але майстерно-реалістичні та уважні до українських ландшафтів, квітів, плодів.

Галерея «Митець» (вул. Велика Васильківська, 12)

«Щоденник домогосподарки» – перша персональна виставка творів Тамари Романової, експозиція дуже насичена: акварель, графіка, батик, вироби з паперу та природних  матеріалів. Найбільше Тамара Романова відома як майстерна акварелістка і популяризаторка цієї техніки (а ще педагогиня і кураторка). Але під її руками абсолютно все перетворюється на мистецтво, і це виставка перфектна, ефектна, тепла і сяйлива. Триватиме вона до 2 жовтня, поспішайте.

Галерея РА (вул. Б. Хмельницького, 32)

«Віктор Марущенко. Донбас – країна мрій (2002–2003). Робочі матеріали» – фотовиставка, яка є звітом про майже річну роботу сина Віктора Марущенка Юрія Марущенка (з допомогою фотографа Валерія Мілосердова) по обробці фотоархіву майстра. Представлено невідомі архівні фотографії, контрольні та контактні відбитки з донбаської зйомки 2002–2003 років. Фотографії зроблені в різних районах Донецької та Луганської областей, але основні зйомки проводились у місті Торез та в селищі Хрустальний, поряд із містом Красний Луч (з 2016 – Хрустальний). Ця виставка – можливість потрапити до творчої лабораторії Віктора Марущенка, знаного українського фотографа, і повернутися спогадами у той час.

The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)

«Завжди сьогодні» – персональна виставка Віталія Кохана, «який не називає свої роботи скульптурою, радше предметами, фокусуючись на матеріалі та його потенційній функціональності на противагу обʼєму. Що ж до цієї виставки, її функція – меморіалізація і документація, втілена через надійність каміння та різьбленого тексту, обʼємних предметів із мармуру, деревʼяних та металевих обʼєктів. Практика Віталія Кохана для нас завжди трошки про повернення до основ мистецтва, як-от увага до крихкості, краси буденності або замилування грубою первозданністю матеріалів – знайдених у товщі міського життя або таких, які заведено вважати художніми. Ці категорії видаються зараз і недоречними (бо хіба доречними є категорії краси у мистецтві?), але також нагальними, бо маємо нині час перезавантаження основ у всіх вимірах життя. Можливо, у мистецтві також», – говорять галеристки Лізавета Герман і Марія Ланько.

Squat 17 (вул. Терещенківська, 17)

Відкрилася «чуттєва» виставка друкованої графіки Аліси Гоц «Blue dance». Авторка, яка разом із Тарасом Коблюком і Ніною Савенко є членкинею незалежної відкритої майстерні «Літографська майстерня 30», представила серію шовкографій і літографій, об’єднаних настроєм, станом і синім кольором. «Blue dance – це спосіб зафіксувати особисті переживання і розгадати їхню суть. Зловити момент, коли людина повністю віддається пристрасті й виражає себе у танці», – розповідає художниця. Роботи з експозиції можна придбати. Триватиме проєкт до 23 жовтня.

Музей гетьманства (вул. Спаська, 16)

Триває персональна виставка Заслуженого художника України Володимира Сидорука (1925–1997). Представлено його реалістичні роботи різних років: пейзажі, натюрморти, сюжетні композиції… «Романтика та експресія – дві важливі складові творчості майстра, з полотен якого можна вивчати історію українського мистецтва ХХ ст. Спадщина Володимира Сидорука налічує понад сім сотень робіт – живописних полотен, ескізів, графічних листів та сценічних декорацій, жанрове й тематичне спрямування яких має широкий діапазон. Виставка покликана відтворити у пам’яті глядача взірці живописної та графічної майстерності», – пишуть організатори.

Головна світлина: Світлана Ратошнюк, «Увага!», Міжнародна бієнале «Скульптура просто неба»