«Ковчег» Гукайла, Вітик + Криволап, жінки Ройтбурда, сучасна фотографія, солдати-художники, невидимі сади, плин та інтертекст – «Інший Київ» запрошує відвідати найцікавіші виставки столиці.

Музей Ханенків (вул. Терещенківська, 15–17)

Виставковий проєкт «Ковчег» об’єднав 77 графічних робіт українського графіка, живописця, ілюстратора, сценографа Віктора Гукайла (1948–2023). Серію «Ковчег» він розпочав у 1990-ті. «Великі композиції з ретельно проробленими деталями та майже фрагментарні начерки множилися і набирали нового вигляду до останніх днів життя. Часом ковчеги перетворюються на неозначені міста-території, лаштунки сцени – рідного для художника оточення. Трохи згодом з’явилися зображення серцевин кораблів порятунку, розлінованих на секції-каюти, мешканці яких схожі на загадкові знаки-символи, подібні до літер єврейської абетки. Насамкінець рефлексії митця на спричинені воєнними діями руйнації, відобразилися в окремій серії ковчегів, що набули подоби скалічених війною будинків», – розповідають організатори.

Imagine Point (просп. Голосіївський, 86/1)

Виставки фотографії проходять досить часто – якісних мало. Цей проєкт показує дійсно сучасну і дійсно якісну арт-фотографію восьми митців: Павла Мазая, Олега Дімова, Михайла Рая, Євгена Штейна, Анастасії Діденко, Христини Мосійчук, Катерини Жидкової та Євгенії Купчан. Назва виставки може здатися такою, що не залишає місця надії, адже все наше життя перетворилося на уламки. Але автори вбачають в уламках «частинки чогось цілого, що розпалося, але зберегло зміст», досліджують «зв’язки між уламками української свідомості, буденності, ночі та жінки в умовах повномасштабної війни» та заохочують фокусуватися не на руйнації, а на відновленні, втішенні, плануванні майбутнього.

Dymchuk Gallery (вул. Ярославська, 21)

Ще один фотопроєкт у Києві – представлено виставку восьми переможниць та переможців відкритого конкурсу «Myph Photography Prize 2024». Його засновано для українських фотографів з усього світу, які працюють з медіумом фотографії не більше п’яти років. На конкурс було надіслано понад 5000 фотографій. Журі обрало восьмеро найкращих авторів, і ними стали: Олексій Чистотін, Ірина Кабиш, Айнур Сакішева, Оля Коваль, Георгій Іванченко, Регіна Буквич, Нурлана Удовенко, Вероніка Моль.

Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21-а)

У проєкті «П’ятий елемент» Катерина Свіргуненко представила друковану графіку, а Петро Антип живопис і скульптуру. «Мова і форма, якими оперують обидва митці, наближені за суттю до так званого п’ятого елементу – п’ятої стихії, квінтесенції, ефіру, – розповідають у галереї. – Художники працюють з різними темами, матеріалами, техніками… Тим не менш, вони мають багато спільного не тільки у формальних рішеннях своїх робіт, а й у сферах практики. Твори цих двох митців і вирізняються, і різняться індивідуальною художньою мовою, а об’єднані вони цим самим невловимим феноменом у мистецтві – метафізичністю художнього твору».

Tauvers Gallery (вул. Ольгінська, 6)

Виставка «Художник/солдат. Солдат/художник» об’єднала роботи Артема Слєпухіна і Сергія Герасименка. Артем воював у складі «Азова», потрапив у полон після падіння «Азовсталі», пройшов Оленівку, яка стала братською могилою для його побратимів, повернувся в Україну в результаті обміну. Він малював з дитинства, малював на війні та в полоні й сьогодні створює малюнки на футболках, лікуючи душу у мистецтві. Сергій – художник-монументаліст, випускник майстерні Миколи Стороженка у НАОМА. З 24 лютого 2022-го він, доброволець, служить у ТРО – і малює сакральні сюжети на всьому, що є під рукою: на дошках від снарядних ящиків, на металевих деталях від вантажівки, що вигоріла на лінії фронту, на уламках від ракети С-300, що ледве не знищила його підрозділ якось вночі… Простір галереї – земне і небесне: він наповнений болем, війною та світлом мистецтва. Виставку продовжено до кінця жовтня, не пропустіть цю подію.

Мала галерея Мистецького арсеналу (вул. Лаврська, 10)

Виставка «Гуркіт. Стукіт. Шелест» – персональний проєкт художника Тараса Ковача, «що запрошує до втіленого у відео- та живописній інсталяціях простору хащів та кучугур». Художник спостерігає за, з одного боку, трансформацією природи у місті під час війни (характерні прикмети: зарослі бур’янами окопи та бліндажі, які з’явилися навесні 2022-го), а з іншого боку – за тим, як ліси та посадки стають прихистком для військових та ареною бойових дій. «Відеоробота представляє документацію досвіду художньої взаємодії автора з ландшафтом зеленої зони у місті. Ключовим для неї стає об’єкт – створений для зйомок штучний елемент пейзажу, що, маскуючись під нього, несподівано починає рухатись, руйнуючи цілісне сприйняття довколишнього середовища», – пише кураторка Ганна Циба.

PinchukArtCentre (вул. Велика Васильківська/Басейна, 1/3-2)

Триває масштабна виставка 21 номінанта та номінантки на Future Generation Art Prize 2024. «Це унікальна можливість побачити роботи молодих художників і художниць з усього світу: від України до Бразилії, від Конго до Норвегії. Теми робіт охоплюють найактуальніші питання нашого часу: від особистих історій втрат до глобальних питань переосмислення колоніального минулого, теми ідентичності, війни та жіночої солідарності», – пишуть організатори.

Совіарт (Андріївський узв., 22-а)

«Плин – це алегорія метафізичної цілісності, невпинного руху світу матерії та духу в єдності. У нього немає визначень, це рух, чия поверхня відображає лише ваше власне і внутрішнє. Плин – це проєкт, який об’єднує 5 різних митців, відмінних у зовнішніх факторах, але споріднених спільним пошуком втілення невербальних власних ідей у візуальні форми. В час інформаційного хаосу, війни та страждань варто зупинитись і віднайти для себе і у собі справжні цінності», – розповідає куратор проєкту Святослав Подлевський. Простір галереї дивним чином розширився, у ньому не тісно п’яти таким різним художникам: Леоніду Бернату, Андрію Гуренку, Віктору Дейсуну, Валерію Шкарупі та самому Святославу Подлевському (фрагмент експозиції – на головному фото). Виставка триватиме до 19 жовтня.

Vakulenko Art Consulting (вул. Костьольна, 8)

До дня народження Олександра Ройтбурда (14 жовтня) галерея підготувала виставку робіт з приватних колекцій, присвячену погляду Ройтбурда на жінок та його мистецтву про жінок. «Жінки на полотнах Ройтбурда хоч і з’являються часто – не мають нічого спільного з його життєвим досвідом. Вони – об’єкти, матеріал для мальовничих студій та професійних пошуків автора. Жіночі образи Ройтбурда позбавлені індивідуальних рис, кожна жінка лише віртуозно написаний симулякр, позбавлений свого значимого», – пояснюють організатори. «Вони всі одного порядку. Вони нічого собою не являють, нічого не позначають. Вони не є предметом мого вивчення або кохання», – говорив сам Олександр Ройтбурд. Зображуючи жінок, він експериментував з формами тілесності, відмовився від фізіологічної норми, натомість конструював тілесність альтернативну.

Музей історії міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Спільний проєкт «Злиття світів» представили Макс Вітик і Ганна Криволап. Експозиція складається з двох серій живописних робіт – геологічної абстракції «Відслонення» Макса Вітика та експресивної абстракції «Галицьке Бароко» Ганни Криволап. «Мистецтво завжди було дзеркалом свого часу, уособлюючи дух епохи та відображаючи її унікальні ідеї, цінності та настрої. Через творчість ми фіксуємо важливі моменти історії, соціальні зміни, технологічні інновації та естетичні уподобання, передаючи їх у вічність. Виставка “Злиття світів” – це історія про гармонію двох стихій, де сила землі зливається з енергією життя, творячи наш світ таким, яким ми його знаємо”, – говорять художники.

Арт-фундація «Дукат» (вул. Володимирська, 5)

Ще три дні є можливість подивитися виставку лотів чергового «Тихого аукціону» та придбати твори найвідоміших українських художників ХХ–ХХІ століть: Юрія Химича, Віктора Зарецького, Ганни Файнерман, Тетяни Яблонської, Ігоря Григор’єва, Антона Кашшая, Олександра Аксініна та багатьох інших, усього в добірці 65 творів. На сьогодні серед топ-лотів: «Зимовий пейзаж» Івана Марчука (55 000), «Зима» Олега Голосія (7500), «Поздоровляють усі жінки…» Марії Примаченко (14 000), «Бузок» Йосипа Бокшая (14 000), «Пейзаж» Миколи Глущенка (8000), «Дон Кіхот і Санчо Панса. Омаж Оноре Дом’є» Матвія Вайсберга (5000).

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

Триває виставка живопису Анатолія Тартаковського «Art Energy». «Усвідомлюю, що слово “енергія” повсякчас згадується в контексті творчості художників. Нехай це idée fixe, але енергія – як трансмісія між божественним потоком і “кожнелюдом” – це моє. Скромне щастя художника – стати провідником незбагненної та великої таємничої Енергії. ЕНЕРГІЯ! Вона рухає, штовхає, тисне, множить і подрібнює. Її потенціал – головний аргумент. Художник, як донор, перекачує енергію зі свого серця до своїх картин. Вони стають дзвінкими, незламними, ніби списи македонської фаланги, а він, художник, наче вмирає в творчості», – говорить Анатолій Тартаковський.

Stedley Art Foundation (вул. Б. Хмельницького, 62-б)

У проєкті «Країнг» Віталій Кравець зосереджується на емоційному ставленні українців до землі як до певної константи, яка сьогодні піддається знищенню. Він одночасно фіксує як фізичну смерть землі, так і її духовне відродження в очах усіх, кому за неї болить. Певні абсолюти проростають у нас із раннього віку простими схемами. Так Віталію змалечку бабуся заклала уявлення про те, який вигляд має українська земля: до горизонту жовте поле, а далі – блакитне небо. Прапор є певною точкою відліку в серії-спостереженні, яку Кравець планує продовжувати до закінчення бойових дій. Яким і коли буде цей кінець, достеменно не відомо, але момент, у якому ми зараз перебуваємо, – структурна середина – є об’єктом фокусування художника. Суміш глини, мазуту, тіл, трощених дерев, втрачений горизонт і вже звичний верхній ракурс.

Kirisenko Art Gallery (вул. Золотоустівська, 25 територія ЖК «Шевченківський», заїзд у двір ліворуч)

У галереї відкрилася виставка робіт Лізи Обуховської «Зв’язок». «У світі мистецтва, де традиційно домінують чоловічі голоси, Ліза Обуховська представляє виставку, що святкує жіночу солідарність та силу. Її новий проєкт – це унікальна можливість зануритися у багатогранність жіночої сутності через живопис, кераміку та текстиль, – пишуть організатори. – Мисткиня досліджує не лише індивідуальні історії, але й колективний дух жіночого єднання, віддаючи данину видатним українським постатям, зокрема Софії Яблонській. Через свої роботи Ліза переосмислює спадок цієї видатної письменниці та фотографки, підкреслюючи важливість жіночих зв’язків у сучасному суспільстві».

Національний музей Тараса Шевченка (бул. Т. Шевченка, 12)

Виставка «Невидимі сади» – це роботи 124 сучасних українських митців, у яких досліджується взаємозв’язок людини й природи через мистецтво. «Проєкт торкається глибинних тем стійкості та відновлення, зосереджуючись на двох ключових аспектах: вразливості зникаючих рослин України, що постраждали від війни, та внутрішніх опор, символом яких є “невидимі сади”, приховані у кожному з нас, – розповідають кураторки Дельнара Ель і Наталія Купчик. – Виставка включає шість тематичних частин-залів, і кожен розділ розкриває різні аспекти гармонії між людиною та природою, підкреслюючи роль саду як місця відновлення, прихистку та рівноваги». У рамках виставки будуть майстеркласи, кураторські екскурсії, лекції від екологів, психологів та митців.

Національний заповідник «Софія Київська», зал «Хлібня» (вул. Володимирскька, 24)

Чорно-біла виставка робіт Леоніда Колодницького має назву «Інтертекст», тож відсилає до поняття, яке описує співвідношення одного тексту з іншим, що базується на цитування та ремінісценціях до інших текстів. «Головна ідея проєкту це спогад як елемент художньої системи, що відсилає до раніше прочитаного, почутого або побаченого твору мистецтва. Акт пригадування минулого досвіду або подій та їх вплив на творчість художника. Намагання реалізувати своє право зробити крок за межі загальноприйнятих естетичних вподобань, та виснажливі пошуки невідомого ніколи не завершуються», – пишуть організатори.

Voitok Gallery (пров. Госпітальний, 1-а, підʼїзд 1, код 64)

Анастасія Фалілеєва – українська режисерка, стоп-моушен аніматорка, художниця. Вона згадує: «24 лютого 2022 року ми з хлопцем виїхали з Києва в Ірпінь. Провели десять днів в оточеному місті й зуміли виїхати з останньою евакуаційною колоною. Час іде, але відтоді мене не покидає відчуття, що я померла в Ірпені. Фільм реконструює реальну історію виживання крізь особисту та суб’єктивну призму». На виставці представлено оригінальні кадри з фільму Анастасії Фалілеєвої  «Я померла в Ірпені», документальні світлини та інші артефакти, повʼязані з кінострічкою. Премʼєра фільму  відбулася у червні на найпрестижнішому анімаційному фестивалі у світі – Annecy Animation Festival. Нещодавно історія режисерки виборола нагороду на Ottawa animation festival.

Книгарня «Сенс» (вул. Хрещатик, 34)

Триває виставка робіт Сергія Алієва-Ковики – художника з Дніпра, чиї виставки з великим резонансом проходять у Києві. «Проєкт включає дві паралельні програми: у “Сенсі” на Хрещатику та в приватному просторі на Чикаленка. Сергій Алієв-Ковика працює з матеріалами, які проговорюють історію міста: дерева, вулиці, тіні й світло тісно переплітаються в роботах автора, створюючи своєрідний пейзаж. Акація, що росте вздовж дніпровських вулиць, – є символом цього простору. Дерева розлогим гіллям прокладають звʼязок між минулим, теперішнім та майбутнім», – розповідають організатори.

The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)

14 жовтня відкриється третя виставка з фокусом на один твір у межах «Театру в контексті» – спільного проєкту «The Naked Room» і Малого театру. Буде представлена робота Олесі Трофименко «Рожеві мрії» (нещодавно це ефектне полотно можна було бачити на груповій виставці «Мистецтво – вища форма надії», яку провів «Триптих Арт» у Софії Київській). «У живописному полотні з елементами вишивки мисткиня повертається до вже розробленої нею теми функціонування медіазображення, – пишуть організатори. – Ми не можемо точно знати, як підриваються кораблі чи військові об’єкти в тимчасово окупованій Балаклаві. Ми навіть не впевнені, чи це дійсно Балаклава. Проте уява підказує, що це вона. Тут Олеся Трофименко працює не стільки з відтворенням медіареальності, скільки з її бажаним образом».

Squat 17b (вул. Терещенківська, 17-б)

Під час концерту норвезького музиканта Свейнунга Нюґора (Sveinung Nygaard) «Dream of daring» – скандинавська музика в стилі «ембієнт» – відбудеться презентація відео-перформансу Поліни Кузнєцової «Чорнозем». «Свен любить Україну, він відвідав більше міст України, ніж я», – говорить Поліна. Познайомилися музикант і художниця у листопаді 2021 року, від 2022-го робили спільні проєкти в Європі, де Поліна показувала свої драматичні перформанси. «Нещодавно Свен сказав, що хоче зіграти свою музику в Україні, і чи не хочу я щось зробити? Це змотивувало мене нарешті пришвидшитись і записати свій перформанс про чорнозем». Початок концерту о 18:00, вхід до бару – вільний донат.