Олександр Бойченко. Більше/Менше. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2015.

Последняя книга Александра Бойченко посвящена «герою нашего времени» – публичному интеллектуалу.  На обложке – Сократ и Ксантиппа, жанровая сцена Бломендаля: сварливая жена – аллегория не внемлющей философу черни, обливает Сократа водой. Мудрый терпеливец произносит что-то вроде: «У нее сперва гром, а потом дождь».
Бойченко однажды признался, что не может определить жанр своих текстов, но зато отчетливо представляет себе «целевую аудиторию». Это люди, которые уже умеют читать, но еще не вполне понимают, зачем им это нужно.
Бойченко неизменно занимателен и доступен, он последовательно пытается научить читать, увлечь «книжными сюжетами» человека «постлитературной» эпохи. И он однажды объяснил, почему выбрал Сократа: потому что тот называл себя «повитухой разума».

Премия эссеистики им. Юрия Шевелева за 2015 год

“Інтелектуал, який у наші дні, після стількох історичних прикладів, словом чи ділом підтримує тоталітарний режим або сповідує тоталітарні ідеї, – це для мене якийсь нонсенс, contradictio in adjecto. Про біду можна собі уявити землероба, пролетаря чи там урку, який досі плекає ілюзії, що панування його нації, класу чи клану буде для нього вигідним. Але інтелектуал, який таврує ліберальну демократію, виступає тим самим проти «ринкової площі слова», тобто єдиного місця, де він вповні може бути вільним інтелектуалом, і накликає на свою голову котрийсь із тих режимів – байдуже, комуністичний, нацистський чи уркаганський, – за яких вільні інтелектуали зустрічаються хіба що у в’язницях. Ні, все-таки люди «простіші» рідко доходять до таких самогубчих фантазій. Принаймні якось мені не доводилося чути, щоб футболісти виступали проти стадіонів, сантехніки – проти унітазів чи кишенькові злодії – проти грошей. А інтелектуали проти підстав власного існування – потрафлять.”