Під такою назвою відбувся сольний концерт піаніста Євгена Громова у Національному художньому музеї. Його ідея – презентувати школу композитора Бориса Лятошинського, представники якої в 1960-і сформували групу «Київський авангард».
Громов представив музичну історію як декілька взаємопов’язаних сюжетів – культурних, життєвих. Тому у програмі, крім імен київських композиторів, – Ігор Стравінський, без якого українські музичні 60-і були б інакшими. Тому концерт присвячено пам’яті дружин шістдесятників, чиї імена досі були в тіні, хоча як Галина Мокрієва для Ігоря Блажкова, так і Лариса Бондаренко для Валентина Сильвестрова (обидві – музикознавиці) були більше, ніж дружинами.
Програму починав і закінчував Сильвестров: «ранній» і «пізній». Різниця стилістик «Тріади» і «Вісника» – колосальна. Немов два автори. Коротше, ще один сюжет.
Олеся Найдюк
Коментар
Євген Громов: Коли Саша Андрусик з агенції «Ухо» запропонувала мені взяти участь у музичному проекті до закриття виставки картин українських шістдесятників, що експонувалась у Національному художньому музеї України, я радо погодився. Почав розмірковувати над програмою власного сольного концерту та ще однієї камерної програми, яка планувалась нами як музична прогулянка залами експозиції.
Врешті-решт вирішив зупинитися на музиці групи «Київський авангард» (школа Бориса Лятошинського) та присвятити цей вечір пам’яті трьох знаних українських музикознавиць: Галини Мокрієвої (80-річчя народження), Лариси Бондаренко (10-ліття смерті) та Ніни Шурової, що пішла від нас у січні цього року.
В програмі переважали твори-посвяти натхненницям та бойовим подругам буремної молодості представлених у програмі авторів: Віталія Годзяцького, Леоніда Грабовського, Володимира Губи, Володимира Загорцева, Валентина Сильвестрова, а також Стравінського і Лятошинського, що були кумирами молодих київських митців та музикознавиць.
Попри те, що музика концерту була створена із застосуванням найновітніших на той час технік та методів композиції, максимально структурована в своїй основі та деталях, поетичний її зміст виявив велику амплітуду лірично-драматичних настроїв та коливань, що притаманні саме українській музиці в найкращих її зразках, що й досі мало відомі широкій публіці.
