«Місторія» Ірини Цілик – щось на зразок дитячого путівника по Києву. Авторка намагалась зробити його цікавим і доступним для дітей від 6 років; що стосується доступності, – ій це вдалося.

Проте «Місторія» не належить до тих книжок, які у захваті батьки читають дітям, – для дорослих вона надто занудна, повчальний тон дратує, а інформація здається банальною. Притому що це, мабуть, перша спроба київського дитячого путівника, створеного відомою белетристкою. Але зауважимо, –  щодо путівникової інформації та ненудного викладання «Місторія» очевидно поступається виданому два роки тому «Лаурусом» «Моєму маленькому Києву» Насті Денисенко.

Щоб стало зрозуміло: в «Місторії» саме Київ промовляє до маленької дівчинки Тані, і робить він це так, наче заговорила … Родина-мать.

«Ці будівельники, кілька мільйонів інших городян, твої мама і тато, й навіть ти сама – то і є місто. І поки мої мешканці не знайдуть спільної мови, я ніколи не зможу бути по-справжньому могутнім»

«Місто – це ж не лише атракціони, лялькові театри, крамнички з морозивом та казкові нісенітниці. Саме тому я привело тебе сюди. <У Бабин Яр. – InKyiv>  Деякі сторінки моєї історії такі трагічні, що й говорити мені про них важко. Але зовсім не говорити – не можна.»

Ірина Цілик. МІСТОрія однієї дружби. Намалювала Марися Рудська. – Л.: ВСЛ, 2016.