Герой нашої розповіді Данилюк Олександр Мирославович 28.12.1988 р.н., хірург, позивний Смайл. Історію молодого війсьвого лікаря розповідає потомствений  київський доктор Олександра Богомолець.

Народився майбутній хірург на Рахівщині, у Великому Бичкові, 1988 року. Батько Олександра — слюсар, мама — продавчиня. Середню освіту хлопець здобував у рідному селищі, а коли постало питання вибору професії,  вагань не було: Сашко хотів стати і став хірургом.

На Майдан Данилюк приїхав із Ужгорода, де закінчив ординатуру і працював у лікарні. Відразу після цього, у березні 2014 року, пішов у військкомат. Війна вже йшла і у кінці липня він був офіційно мобілізований.

В «Дебальцівському котлі» він залишився єдиним хірургом в своєму підрозділі і самостійно проводив операції, в тому числі ампутації кінцівок, зашивав печінку і шлунок. Оперував в бліндажі, на колінах, прикриваючи собою поранених від землі, яка сипалася після постійних розривів мін. Це була справжня окопна хірургія третього тисячоліття.

Спочатку він оперував у місцевій лікарні Дебальцевого, потім у Світлодарі. Поступово ці медичні заклади розбивали ворожі обстріли. Залишилась тільки лікарня в Артемівську. Якось зранку на територію медроти влетів уазик. У ньому — поранений майор. Після надання першої допомоги було необхідно везти його до Артемівська, але біля Логвинового прорвалися російські танки й перекрили трасу. У майора — кульове поранення в поперековій ділянці спини, ззовні — кровотеча, що всередині – невідомо. Йому потрібна була екстрена операція. Поки зупиняли кровотечу, табір піддався мінометному обстрілу. Було  зрозуміло, наступний обстріл точно не омине. Прийняли рішення  перенести пораненого у бліндаж. Так і розпочалася «окопна» хірургія. Із цього дня операційною Олександра став бліндаж — яма, перекрита брусами дерева-кругляка, землею, бетоном, клейонкою та шинами. Операційним столом — лежаки, накриті карематами, із яких легко витирати кров, щоби потім на них спати. Операційними лампами — світлодіодні китайські ліхтарики. А мінімальний набір інструментів із лікарської сумки довелося поповнити кліщами електрика — вони перетворилися на ампутаційні кусачки. Решта обладнання була знищена ворожим вогнем, разом із медичними машинами.

Під Дебальцевим молодий лікар залишився єдиним хірургом на весь плацдарм. За дев’ять останніх днів це була вже 95-та зареєстрована операція молодого медика.  Результати його операцій були настільки вдалими, що й нині дивують поважних медиків.

Кажуть: «Хто рятує одне життя, рятує світ». Врятованих світів молодий хірург не рахує, лише зізнається, що за рік на фронті став набагато старшим.

Фото:  На «операційному столі» в дебальцівському окопі медроти Олександр Римик. Комбіновані важкі поранення обличчя, щелепи, зубів,передпліччя, гоміки, кистей з ампутацією пальця. Анестезіолог —  Александр Сидарав.