Національний художній музей України та Арт-центр «Я-галерея» презентували «Проект Енеїда», у якому однаково важливі зміст, форма і технологія.

Іван Котляревський написав бурлескно-травестійну поему «Енеїда» в 1798 році, вільно переклавши на український ґрунт сюжет Вергілія. Виставка «Проект Енеїда» присвячена візуальному втіленню поеми, тут зібрано майже дві сотні експонатів — перш за все ілюстрації, а також графіка і живопис, театральні афіши та світлини, відео, анімація, книжки (у тому числі авторські макети) та навіть радянська порцеляна. Кількість артефактів та їх культурна цінність свідчать про междисциплінарну глибину проекту, про складні взаємовідносини між музеями та приватними колекціями — «смаколиків» багато, але для того, щоб зібрати тематичну експозицію, потрібна велика робота. До того ж, у Національному художньому музеї ще не було настільки масштабної виставки книжкової графіки.

Анатолій Базилевич. Скитаюсь по миру, мов ланець, По всім топчуся берегам, 1967, папір, туш, акварель.

Куратори Павло Гудімов, Діана Клочко, Поліна Ліміна та Данило Нікітін цієї весни у Мистецькому арсеналі зробили виставку «Енеїда Базилевича», де розповідалося про найбільш відомі, канонічні, ілюстрації до «Енеїди», створені в 1967 році Анатолієм Базилевичем. Працюючи над спадком Базилевича, організатори відкрили для себе, що авторів, які у різні періоди займалися візуалізацією «Енеїди», чимало. Захопившись темою, вони сім місяців збирали матеріали по музеях, бібліотеках та архівах — щоб у День незалежності розповісти, як пов’язані трактовки «Енеїди» Котляревського з українською державністю та пошуками ідентичності.

Виставка «Проект Енеїда» побудована за хронологічним принципом. Її відкривають роботи Порфірія Мартиновича, художника-етнографа, який ще у 1870-х роках малював козаків та богів «Енеїди» з полтавських селян і багатіїв. І далі у чотирьох залах розгортається панорама українського мистецтва (присутні також роботи художників Росії та діаспори) у його рефлексії на «Енеїду» більш ніж за сто років.

Георгій Нарбут. Еней та його військо , 1919, папір,гуаш.

Георгій Нарбут у 1919-му встиг створити тільки одну ілюстрацію «Еней та його військо», але вона знакова. Скульптор Леонід Позен розробив горельєфи для пам’ятника Котляревському у Полтаві (1903), і це історія про те, яким важливим був пам’ятник для української інтелігенції, і яким зайвим для імперії. Через ілюстрації Івана Падалки (1931) були привнесені у «Енеїду» «бойчукізм» і розстріляне відродження. Іван Їжакевич разом з Федором Коновалюком втілили своє бачення «Енеїди» у 1948 році, і це чудовий живопис, що може існувати окремо від книги.

У 1967 році Базилевич створив взірцевих козаків, чортів та безсмертних олімпійців, але в ті ж 1960-ті над візуалізацією поеми працювали О. Довгаль, М. Левицький, О. Данченко, «Енеїда» стала майже соцреалістичною, коміксовою. У 1969-му та в 1991-му вийшли мультфільми за мотивами «Енеїди». А Валентин Гордійчук як почав ілюструвати поему у 1980-ті роки, так до сих пір продовжує — але тепер епос наповнюється новими змістами, і боротьба за волю відбувається в наші дні. Поема, створена наприкінці XVIII сторіччя, коли існував тільки «проект Малоросія», що не припускав жодних проявів політичної окремості, сьогодні, виявляється, живе і надихає. А завтра, як мріє куратор Данило Нікітін, на поважній кіностудії буде знятий блокбастер «Енеїда», і він буде про нас.

Мирон Левицький.  Посли до латина, 1963, папір, гуаш.

Проект відкритий до кінця жовтня, ще будуть круглі столи, кураторські екскурсії, заходи для дітей, презентація каталогу. Також під час роботи проекту у музеї працює репліка легендарного кафе «Еней»  з гастрономічними фантазіями на кулінарне розмаїття «Енеїди» Котляревського.

Текст: Марина Полякова

• Що: «Проект Енеїда»
• Де: Національний художній музей України, вул. М. Грушевського, 6
• Коли: 24 серпня — 29 жовтня, сер., чет., нед. 10:00-17:00, п’ятн. 12:00-19:00, суб. 11:00-18:00.