Скляні хоку,  археологія Шкарупи, анатомія Сидоренка, дерева Бабиного Яру та тотальна велосипедоманія – Марина Полякова знайомить з найцікавішими виставками Києва.

Triptych: Global Arts Workshop (Андріївський узв., 34)

Велике в малому – один із принципів японської культури. Вміння побачити у краплі води весь світ та описати його у сімнадцяти складах хоку, здається, вбудоване в японців від народження. Принаймні, художник по склу Кадзуакі Хаякава (Kazuaki Hayakawa), який народився у гірському Нагано, а останні роки працює в Німеччині, говорить, що він творить саме так, тому що він японець. І пригадує, як, дивлячись у нічне зоряне небо, відчував неосяжний космос всередині себе. Кадзуакі Хаякава бере високопрозоре скло, плавить його при величезній температурі, додає золото й срібло – це все про технологію, і це сухі слова. А створені художником скляні кулі є поезією. В їхній темній глибині вихряться галактики, танцюють зірки, всмоктують простір чорні діри, летять промені, долаючи парсеки, клубочиться антиматерія… Ці невеликі кульки, кожна з яких поміщається на долоні, а найменша взагалі розміром з ніготь, дивним фокусом перетворюють макрокосм на мікрокосм. Знаєте, можливо колись з’ясується, що той Всесвіт, котрий ми вважали неймовірно великим, безмежним, непізнаним, насправді є маленькою яскравою кулькою, в яку хтось вдивляється: або маленький хлопчик, або сивобородий бог, або майстер, який тільки-но виплавив цю кулю зі скла та своїх мрій.

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

Ще один гість зі Сходу у Києві – художник, фотограф, каліграф Хань Юйчень. Він багато подорожував Тибетом, захоплюється його красою, скупою та виразною природою, характерами людей. Дійсно, Тибет – один з наймальовничіших регіонів, хоч не має ні пишних красот, ні густих лісів, ані морських узбереж. Його краса сувора, холодна, він увесь про випробування, подолання, життя на межі можливостей. Мабуть, в тому й привабливість Тибету – він ставить людину сам на сам із природою, не даючи змоги сховатися за технології та гроші. Саме це намагається розповісти Хань Юйчень своїм живописом. Виставка працює до 16 лютого.

Галерея «АВС-арт» (вул. Глибочицька, 32 в)

Безпредметний живопис Валерія Шкарупи має дуже приємну для глядача особливість. Він делікатний та негучний, не нав’язується, а обгортає м’яко, звучить теплим сухим вітром, якимись давніми інструментами. На новій великій ретроспективній виставці ми бачимо роботи 2002–2020 років (красивий паліндром!) і спостерігаємо, як змінювалася авторська стилістика, як ішли пошуки виразності. Назви робіт обіцяють подорожі у просторі та часі: «Александрійська бібліотека», «Кіклади», «Мандрівка на Схід», «Ліванський кедр»… Тож вирушаймо! Виставка «Рівнодення» працює до 21 лютого.

Izolyatsia. Platform for Cultural Initiatives (вул. Набережно-Лугова, 8)

Дерева в багатьох культурах несуть меморіальну функцію, пов’язуються з пам’яттю про померлих. Хтось вірить, що в дерева переселяться людські душі («Отак тая чорнобрива // Плакала, співала… // І на диво серед поля // Тополею стала»), хтось висаджує дерева на могилах і розмовляє з ними… Художниця Ольга Кисельова працює у напрямках science-art, media–art, вона ставить перед собою питання, як можна у сучасному суспільстві працювати з болісними історичними подіями, як долучити до емпатії пересічних людей. В даному випадку Ольга Кисельова у співпраці з Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» звертається до однієї з самих страшних подій не тільки київської історії, але й всеукраїнської, всеєвропейської – розстрілам тисяч людей у Бабиному Ярі. За центральний образ інсталяції вона взяла саме дерева, вже старі дерева, якими засаджено тепер парк на місці трагедії. Художниця пропонує почути, як через дерева промовляють до нас голоси тих, від кого не залишилося матеріальної пам’яті.

Центральний будинок художника, галерея «Майстерня» (вул. Січових Стрільців, 1–5)

Віктор Сидоренко вже не один рік наполегливо шукає певну формулу – ідеальної тілесності, яка щільно заповнена змістами. Тіла людей, яких малює Сидоренко, здаються тугими на дотик, в них, попри довершену анатомію, всередині гума, настільки вони акробатичні. Вони подолали гравітацію та вільно парять у небі, у космосі, несуть якісь дуже важливі знання в інші мири. Або ж простягають руки до нас і хочуть сказати останню істину, без якої наше життя ніколи не стане правильним. На новій виставці Віктор Сидоренко представить шовкодрук, і розуміння його авторського лексикону від глядача, як завжди, потребує інтелектуального зусилля.

Orthodox. Books/Coffee/Illustration (вул. Велика Житомирська, 21)

Ольга Штонда – молода харківська художниця-ілюстраторка. Минулого року її роботи брали участь у виставці ілюстраторів Болонського книжкового ярмарку, де Ольга отримала грант на навчання в школі ілюстрації Ars in Fabula. Штонда завзята велотуристка, і зараз представляє роботи, в яких показане саме це її захоплення. Велосипеди сучасні, велосипеді старовинні, їздці у високотехнологічних трико та у чорних ретро-капелюхах – поїхали всі!