Офіційно «Самсон» – пам’ятка архітектури та гідротехнічного мистецтва середини XIX століття, утилітарно – водозабір, а в народі – паломницьке місце, священне джерело, відгук прадавнього Києва… і в цілому об’єкт непростий, що приманює як добрих людей, так і злих, або просто дурнуватих.
Історія замовчує, коли саме мешканці Подолу почали брати тут воду, тому легенда відсилає до язичницьких часів і розповідає про джерело, від якого залежить доля міста (точнісінько як від Богоматері-Оранти). Відомо, що у XVII столітті тут був водозабір, накритий павільйоном, в який по дерев’яних трубах текла вода з джерел, розташованих на горах. Люди між тим вірили, що вода притікає з Йордану, з самої Палестини. 1737 року на площі був зведений новий кам’яний будинок магістрату, а в середині століття архітектор подільського водогону І. Григорович-Барський розробив кам’яну альтанку в стилі українського бароко та фонтан «Феліціял» із янголом, що тримав в руках чашу з водою. На бані височіла фігура апостола Андрія з хрестом.
Фонтан був не тільки прикрасою, але й вузлом водогону. Вода підводилася до нього, тут її набирали подільці, а далі вона розбігалася по підземних трубах (до середини XIX століття дерев’яних, а після чавунних) в «прочие колодязи для употребления и удовольствия обывателей». Кажуть, що вода справді була чистою та смачною, а на Хрещення її до того ж святили. 1808 року старенького вже янгола замінили дерев’яною скульптурною групою в народних традиціях – тендітним богатирем Самсоном, що роздирає пащу малесенькому левчику. Це був доволі популярний мотив, згадати хоч золотого «Самсона» у Петергофі, або «веселенького» різнокольорового Simsonbrunne у швейцарському Берні. Велика пожежа 1811 року значно пошкодила будинок магістрату (розібраний 1815-го) і зачепила альтанку, але її відбудували. Художник Бауман у 1880-х роках зобразив альтанку радше у суворому петербурзькому дусі – вона вийшла завеликою та моторошною, якою не була.
Одним боком Самсонів фонтан (а також «Лев», або колодязь Лева) дивився на магістратуру, але іншим – на Гостинний двір, який почали будувати 1809 року замість погорілих лавок за проєктом Л. Руска, і не добудували дотепер. Архітектор запланував, що сторона, звернута до «Самсону», буде торгувати пухом та полотном, але потім все змішалося. І на багато років фонтан оточила товкучка, на якій було все, – «коло лева печінка дешева» казали кияни.
Не диво, що фонтан вважали священним, а на шию Самсону вішали хрестики, адже він стояв проміж знаменитих подільських храмів. На цій поштовій карточці, розфарбованій зі світлини, за альтанкою видно споруди Києво-Братського Богоявленського монастиря, зруйнованого 1935 року.
А якщо повернутися у другу сторону, можна було побачити високо на горі одночасно й Андріївську церкву, і Десятинну. Уявіть собі почуття туриста!
1882 року вийшла чудова збірка світлин «Види Києва» (Vues de Kieff), до якої «Самсон» потрапив разом з київським візницею – або ж візниця з «Самсоном», це вже питання пріоритету.
1914 воєнного року дерев’яний Самсон був відправлений до Київського художньо-промислового та наукового музею (тепер НХМУ), натомість з’явилася бетонна скульптура. Нещасного 1935 року альтанку і фонтан знесли, прикриваючись турботою про шлунки киян. Але на початку 1980-х років, готуючись святкувати 1500-ту річницю Києва, його вирішили відновити. В цей кадр попали «Самсон» в риштуваннях і розкопки на місці церкви Богородиці Пирогощої.
Отже, тепер ми маємо замість історичного «Самсона» новобудову, яка, на жаль, вічно брудна та розмальована. Та й з водою там погано. Художниця Ганна Кисельова опікується фонтаном вже не перший рік, разом з друзями та колегами зафарбовує варварські графіті. 2015 року «Самсона» невідомі вкрили шаром бронзової фарби – можливо, маючи на увазі дерев’яну скульптурну групу, яка знаходиться в НХМУ. Вона дійсно теплих відтінків від шоколадного до золотавого, але ж не дешева бронзова. Ганна з подругою Євгенією перефарбували все «як було».
А у вересні 2019-го гудів весь Київ – «Самсон» за ніч став гламурно-рожевим і в поєднанні з занехаяністю ротонди виглядав жахливо.
Скульптуру комунальники майже відтерли, але вона стала зовсім страшною. Запланована нова реконструкція, проте, здається, «Самсон» так і буде виглядати сміттєзвалищем до тих пір, поки не відбудують Гостинний двір і не облаштують територію в комплексі.
Текст: Марина Полякова
