Коні та люди, розчерки вселенської готовальні, сучасний шовковий шлях і український сюрреалізм – Марина Полякова розповідає про найкращі виставки цього тижня.

Peremoga (вул. Ярославів Вал, 15, 5-й поверх)

Виставка «Діалог поколінь» задумувалася як моно-експозиція Антона Тарасюка «про коней», але у розмові з кураторкою Наталією Ткаченко (мистецька платформа Spilne Art) з’ясувалося, що надихнувся Антон роботою Олексія Аполлонова. Так народилася ідея проєкту, в якому будуть зустрічатися митці з різних поколінь. Перша виставка – тандем Тарасюка та Аполлонова про стратегії професійних художників у «наївному» полі. У роботах з київських виставок останніх років (у Triptych: Global Arts Workshop і ресторані Barvy) Антон Тарасюк постає як художник одночасно ліричний та іронічний. Він – ще знаходячись у стилістичному пошуку – змальовує маленький світ, у якому затишні оселі, лампи під абажурами, квіти у горщиках та різні птахи та звірятка (дещо макабричні, щоб населення тихого світу не розслаблялося). У «Перемозі» теж ми бачимо дражливий емоційний контраст, відтінки психологічних станів: маленькі, навмисне висвітлені, майже білі ліричні роботи та поруч – чорні, білі, жовті коні, енергійні та зухвалі. Олексій Аполлонов у роботах останніх років вільно, впевнено говорить декоративною мовою, яка є чистою семіотикою, «системою умовних позначок, кольорів, ліній, форм». Ця мова була знайдена й опанована – через «карпатський» цикл, через «мерілін-монро», через «фото на згадку». І зараз ми вже чекаємо на саме такі його роботи, й знаходимо в них «справжнього» Аполлонова. Так, на сьогодні Аполлонов такий, у нього новий цикл «Райські насолоди», а завтра – побачимо.

Barvy (вул. Мечникова, 3)

Під кураторством Аліка Журавльова у залі ресторану відкрилася виставка абстрактного живопису Слави Бирука. Минулого року ми бачили тут виставку Слави, сьогодні – теми, що їх розробляє художник, продовжуються. Жінки-річки, вигадливі «плямисті», жартівливі антропоморфні лабіринти, та лаконічні ландшафти, які перетворилися на лінії, на градації кольору. Мабуть, зараз у Слави Бирука найцікавіший (завжди впізнаваний) саме цей напрям – така собі вселенська готовальня, яка окреслює кола, евольвенти, синусоїди, проводить тонкі лінії, товщі, ще товщі… І ми бачимо за хаосом природи стрункий задум, чисту думку.

Музей Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

В музеї проходять дві цікаві виставки. Перша – «Шовковий шлях. Сучасне мистецтво та митці з Італії». Великий шовковий шлях між Східною Азією та Середземномор’ям не був, власне кажучи, однією дорогою, скоріше системою шляхів, головним та допоміжними. Але Італія була найважливішою точкою, воротами середньовічної Європи. Якщо взяти шовк як метафору взагалі краси, вишуканості, мистецтва, то місія Італії збереглася й донині – нащадки Мікеланджело та Рафаеля мають чудовий художній смак, в contemporary art також. Головний сенс виставкового проєкту саме в тому, щоб інтегрувати минуле у сучасність, опанувати нову географію, культурну й економічну. Виставка, у якій беруть участь 38 італійських митців кількох поколінь (живопис, цифрові фотографії, відео-арт, скульптура, авторські інсталяції) розпочинає шлях на схід у Києві (до речі, Дніпро теж був інтегрований у Великий шовковий шлях). Далі вона продовжиться за маршрутом Анкара – Тбілісі – Ташкент – Пекін та завершиться у Сіані 2022 року.

Музей Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Друга виставка присвячена еволюції та сьогоденню української гривні, а якщо ширше – взагалі мистецтву на грошових знаках, популярному у світі. Це вправи по демістифікації грошей, до яких людство ставиться надто серйозно. У роботах 81 вітчизняного художника гривня стала героїнею й тлом для різноманітних вправ: живопис, графіка, асамбляж, колаж, – кожен майстер зробив щось у приманній йому манері. Вийшло вишукано та дотепно.

88 Hall (вул. Набережно-Рибальська, 3)

У наші прагматичні часи ми думаємо про двері тільки з точки зору надійності та ціни, давно забувши про їхнє метафізичне значення – як порталів, як границь між тут і там, реальним та ірреальним. Володимир Давидія у своїй експресивній, символічній, театральній виставці нагадує – невидимі двері всюди. Окрім робіт, які були показані на минулій виставці в театрі «Сузір’я», є й нові. Музика, що звучить у виставковому просторі, написана спеціально для проєкту як спроба інтеграції живопису та звуку.

Portal 11 (вул. Трьохсвятительська, 11)

За результатами опен-колу були відібрані сюрреалістичні роботи тринадцяти українських художників. Як слушно пишуть організатори (котрі, на жаль, якось дуже тихенько, утаємничено проводять виставку), сюрреалізм зовсім недостатньо представлений на вітчизняній артсцені, хоча цей потужній рух, який маніфестувався у 1920-ті роки та охопив мистецтво, музику, літературу, і сьогодні є досить впливовим. Отже, участь у виставці взяли AVE, Балуда Юлія, Бондаренко Ігор, Гельман Маріко, Гулєвич Сергій, Діденко Настя, Євтушуки Віктор та Ігор, Ковтун Всеволод, Куцевол Катерина, Пиж Оксана, Пухінда Наталія, Штепура Олена, Щабель Уляна. На жаль, немає Юрія Болси, червоноградського сюрреаліста, але й так цікаво. Виставка триватиме до 13 серпня.