• Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • 111 слів
  • Екран
  • Сцена
  • Стиль
  • Про нас

111 слов

Прочитать

«Книжковий арсенал»: голоси жінок у сучасній українській літературі

26.05.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 12 книжкових новинок холодної весни

15.05.2025

Прочитать

Ірина Белан. «Граппіг. Kumedno»

29.03.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок для теплої весни

26.02.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок на Новий рік

22.12.2024

Стиль

Прочитать

«BUDZIRKA»: креативний кластер, елегантні рішення

23.05.2025

Прочитать

PAD Paris 2025: п’ятірка найкращих стендів

05.05.2025

Прочитать

Ярмарок дизайну Collectible – 2025: вічне та ефемерне

22.04.2025

Прочитать

«Бруталіст» і Бреєр

11.04.2025

Прочитать

TEFAF Maastricht 2025: абсолютно суб’єктивний рейтинг

02.04.2025

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

inший Kyiv

  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

In Місто

Дорогою ціною

923 Просмотров 06.10.2021

Дорогою ціною Pin It

До Києва з Венеції 1956 року емігрувала італійська родина. Точніше, її чоловіча частина, батько Клаудіо Баскетті та хлопчики Рікардо і Фернандо були справжніми італійцями, а мати Лізу з Донбасу у війну нацисти забрали на примусові роботи. В концтаборі вона познайомилася з комуністом Клаудіо, залишилася на Заході й жила з родиною у Венеції – в маленькій темній квартирі, у скруті, бо чоловік, фотограф, не мав роботи.

В такому становищі їх застала Тетяна Яблонська, коли 1956 року потрапила з делегацією радянських художників до Венеції. Ліза мріяла про повернення на батьківщину і надихнула Клаудіо їхати до прекрасного Радянського Союзу. Яблонська обережно натякала, щоб подумали й почекали, але молоді люди попросили візу. Трагікомічна історія пригод італійців у Києві змальована у книзі «Тетяна Яблонська. Щоденники, спогади, роздуми». Ми вирішили уявити, яким побачила Київ родина Баскетті.

Отже, восени 1956 року у квартирі Тетяни Яблонської пролунав дзвінок телефону: Баскетті у розпачі сиділи на валізах на вокзалі, їх не пустили до Москви, натомість відправляли на Донбас. Яблонська прийняла «поверненців» і, намагаючись їм допомогти, набрехала секретарю ЦК з пропаганди, що Клаудіо був другом Пальміро Тольятті, що він кінооператор (любительську камеру той дійсно мав), а італійський неореалізм тоді був на вершині слави. Художниця з іронією пише: «За моєю натхненою брехнею Червоненко, мабуть, уявив, що, дійсно, бідний безробітний Клаудіо зможе допомогти підняти рівень нашої нещасної студії Довженка до світового стандарту?» Баскетті залишилися у Києві, Клаудіо отримав роботу помічника кінооператора!

Київська кінофабрика, яка 1957 року, саме тоді, коли на ній працював Клаудіо, стала називатися «Кіностудія імені А. Довженка», у повоєнне десятиліття ще не мала особливих досягнень, нові стрічки виходили нечасто. Той період у радянському кінематографі взагалі називають «малокартинье» – економічні повоєнні труднощі та боротьба з безрідними космополітами у мистецтві не краща атмосфера для творчості. Проте 1956 рік став переломним, якщо 1954-го радянський кінематограф випустив 54 стрічки, то 1956-го – вже 104! Ну а Кіностудія ім. А. Довженка 1957 року випустила драматичну стрічку «Дорогою ціною», яку, наприклад, дуже високо оцінили англійці. Можливо десь там, на підхваті, був і Клаудіо?

Родина Баскетті отримала «добру двокімнатну квартиру» (о, яка розкіш! сама Яблонська жила у двокімнатній з проходною кімнатою) на вулиці Госпітальній на Печерську. Між тихою Госпітальною з приватними будинками та вулицею Мечникова на рубежі 1950–1960-х почали прокладати бульвар Лесі Українки, який «з’їв» шматок Госпітальної.

1959 року світлина з будівництвом бульвару вже є, а на мапі ще його немає.

Сьогодні шлях від Госпітальної до Шулявки, де розташована кіностудія, можна подолати на метро за півгодини, а Клаудіо прийшлося їздити «через все місто “на транспорті” у години пік! Це тобі не гондоли або вапоретто (катерки) у розкішній Венеції!», як з жалем пише Тетяна Нилівна. Напевне, Клаудіо м’яли боки в автобусі ЗіС-155, саме такі моделі бігали городом і вважалися, між іншим, комфортними.

А, можливо, Клаудіо їздив з пересадками на трамваї, наприклад, № 30 до вокзалу і потім далі, до кіностудії. Так чи інакше, а киян у ті роки вже було понад мільйон, тож транспортну проблему всі відчували на собі.

Хоч як стисло жили Баскетті у Венеції, але вони не голодували. Що ж відбувалося у Києві? Кінець 1950-х років був доволі «ситий». Вже на початку 1960-х ціни почнуть рости – тоді як люди звикли до щорічного зниження, – пропаде м’ясо у магазинах через проблеми у сільському господарстві, а поки що новий гастроном на Хрещатику буквально до стелі заставлений продуктами, і ніякої черги.

Старі кияни пригадують, що в цьому «зразковому» гастрономі були пристрої для нарізки сиру та шинки, стояли бочки з ікрою. Зрозуміло, що по одній постановочній світлині неможливо судити про торгівлю взагалі, та навіть якщо полиці магазинів не були пустими, Клаудіо не міг забезпечити родину. Він, маючи знання з бухгалтерії, не уявляв, як зможе прожити на свою зарплату, та дещо наївно обурювався, що з заробітної плати вичитають податки. Невідомо, скільки він отримував, але хліб коштував від 3 (білий) до 1 (чорний) рубля, а кіло чорної ікри 85 рублів. На ікру італійцям не хватало, а чорний хліб вони скоріш за все їсти не могли, бо не звикли. Того ж соусу, який потрібен до спагеті, у Києві чомусь не було.

У Венеції Клаудіо «безробітний, щороку обов’язково шив собі новий костюм. Діти вдягнені з голочки, Ліза – також». У Києві родині Баскетті довелося продавати речі. Два запасні пальтечка-монтгомері Тетяна Яблонська купила для дівчат, але вони соромились вдягати, не хотіли виділятися.

Рікардо ж і Фернандо виглядали на тлі хлопчиків у дворі як «маленькі англійці-колонізатори серед туземців». А ще італійці зовсім не були готові до київської зими, коли у гольфах і шортах не побігаєш (хоча зазначимо, що 16 лютого 1957-го зафіксований температурний рекорд, плюс 11,8 градусів). Попри те, що хлопцям купили лижні штани та вушанки, вони мерзли, а Рікардо почав дуже хворіти. Взимку 1957 року Хрещатик був красиво ілюмінований, але чи мали Баскетті наснагу гуляти?

Ліза, окрім проблем з грошима та дитячими хворобами, мала ще одну біду – її конче не влаштовували радянські пральні засоби! В Італії достатньо було насипати порошок на комірець, і він ставав білосніжним, а тут Клаудіо доводилося ходити з брудними комірцями та манжетами. Щоправда, саме тоді у Союзі з’явився інноваційний пральний порошок «Новость», який викликав справжній ажіотаж у хазяйок. У Казані на хімкомбінаті імені Вахітова створили його на основі жирних спиртів, що були виділені з кашалотового жиру. Як обіцялося, порошок забезпечував довгий строк експлуатації речей та зберігав фарби тканини. На жаль, Ліза не оцінила винахід казанських хіміків – комірці все одно не білішали.

Одним словом, Баскетті стрімко наближалися до відчаю. Їхня мрія про квітучу соціалістичну країну розбилася об важкий побут. Протрималися вони недовго – Клаудіо поїхав до Москви, прорвався до Тольятті та, запевняючи, що діти не зможуть жити у суворому кліматі, «вибив» дозвіл на повернення до Італії. Там із Баскетті ще кілька разів бачилася Тетяна Яблонська під час візитів.

Перш за все Клаудіо вийшов з комуністичної партії, до того ж надрукував антикомуністичні статті, за які отримав добрі гроші. На них Баскетті купили ресторанчик.

Текст: Марина Полякова

міські історії
Share

Читайте также

Просмотр

Прощай, дом Уткина!

Просмотр

Етуалі, мартирологи та Київенерго: святковий Київ у темні часи

Просмотр

Венгерская эссенция для усов

Просмотр

Прожити святки: Київ сто років тому

Просмотр

Маленькі історії великого Києва, або Любов бізнесменів

Просмотр

Спасти рядового Мурзика

Просмотр

Київ-1940 очима галичанки

Просмотр

Мастерская: Валерий Шкарупа

Предыдущий пост

Що приховує марама, або…

In Арт

Що приховує марама, або Чебурек від «Білих молей»

Просмотр

Следующий пост

Маори, вино, почти английские убийства

In Екран

Маори, вино, почти английские убийства

Просмотр

Instagram не вернул 200.

© 2025 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: