На килимі всі ті ж – у ярмарку сучасного, навіть не сучасного, а контемпорального мистецтва Art Brussels взяли участь усі головні гравці артринку Бельгії, Голландії, Франції, Германії, Америки, Великої Британії, Канади, Кореї та Японії. Про те, що відбувалося на впливовому та багатолюдному артфорумі, спеціально для Іншого Києва розповідає Ірина Белан, журналістка, експертка у сферах PR та візуального мистецтва.
Отже, з 28 квітня по 1 травня учасники Art Brussels зібрались на майданчику Tour & Taxes. У XIX та XX століттях у його брутальних цегляних стінах розміщувались найбільше у країні депо, склади та офіси. Це був промисловий центр континенту, який перетворився на культурний центр, – окрім Art Brussels, він приймає The Brussels Design Market, The Color Run Belgium, Salon du Chocolat… по інерції я вже почала друкувати BRAFA – але ні. Цього року вперше в історії один з найвпливовіших ярмарків у світі мистецтва BRAFA відбудеться на території Brussels Expo. Цей досвід нам ще належить пережити та осмислити – грандіозні споруди Expo збудовані у 1935 році у стилі ар-деко, батьківщиною якого є Бельгія, спеціально для Brussels World Fairs.
Писати ревю про ярмарки сучасного мистецтва – це завжди складна справа. Від тебе чекають визначення основних тенденцій та трендів. Основний тренд останніх років – відсутність трендів. Відпустимо вже тренди услід за кораблем. Але я не могла пройти повз того факту, що у цьому році на Art Brussels експонується неймовірна кількість килимів та гобеленів. Вони – моя любов ще з часів, коли я маленькою дрімала у бабусиному домі, де особливо різко пахло сирістю у спекотний сімферопольський південь. Дрімала, роздивляючись хрести та вершників на килимі, що висів біля мого ліжка. Дрімала, водячи вказівним пальцем по його тканим меандрам.
Назад у майбутнє – вони знову з нами. Мабуть, що досвід, отриманий через ковід та локдаун перетворив дотики на нову розкіш. Нову розкіш за старими технологіями. Ручне килимарство з’явилось приблизно у XVI столітті до нашої ери. Припущу, що за цей час у технологіях не відбулося кардинальних змін. Змінився зміст – з цілком функціонального предмета побуту килим став витвором мистецтва та об’єктом колекціонування. Змінилась форма – автентичні килими квадратних або круглих форм це вже рідкість.
No Man’s Art Gallery представили ручні килими нідерландської мисткині Afra Eisma. Крім Королівської академії мистецтв вона навчалася у Центральному коледжі Сен Мартін у Лондоні, відомої кузні фешн-талантів. Afra Eisma використовує суто традиційні старовинні технології, створюючи феєричні килими асиметричних форм. У свої сторітелінг вона вплітає оповіді з власного життя, життя своїх друзів або вигаданих персонажів.
Galerie Zink Waldkirchen експонувала ткані полотна бельгійського митця Klaas Rommelaere. Він вчився фешн-дизайну у Королівській академії мистецтв у Генті та починав працювати з бельгійським генієм фешн Рафом Сімонсом, який струсив пил з Prada.
Брюсельській арт простір Waldburger Wouters показав килими бразильської мисткині Elen Braga – ткані наративи, приклади сучасної міфотворчості.
Galerie Michael Janssen представила феміністичний гобелен мистикині Margaret Eicher – її візуальні спроби переосмислення вічної теми сексуалізації жінок. До 4 вересня у просторах вілли Емпейн відбувається виставка Portrait of a Lady, одним з експонатів якої також є гобелен Margaret Eicher, схоже, що на вічно актуальну для неї тему.
Чи залишиться ця тема гострою, та як наш потяг до нових тактильних відчуттів сприяє розвитку сучасного килимарства, – побачимо наступного року.
