Портрети Бирука, кураж Яновича, ностальгічний Київ, рай для тварин та імпресіонізм оптиміста – Марина Полякова розповідає про найцікавіші київські виставки.

Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21а)

Бувають виставки легкі та радісні, бувають важкі та серйозні, а White World поєднав все у виставці цифрової графіки Слави Бирука «Війна та ми». Якось у торішньому березні на чергуванні у територіальній обороні великого спустілого будинку В’ячеслав сів за комп’ютер і створив перший воєнний плакат – чорний гучномовець на тлі синього неба, що здавалося безпечним. Так розпочалася його серія лаконічних, точних плакатів, в якій відображені воєнні події: Буча, Ірпінь, Маріуполь, Херсон, Дніпро… Коли у Фейсбуці Бирука з’явився стилізований портрет арт-куратора Аліка Журавльова, столична тусовка трохи здивувалася, а побачивши другий, третій, четвертий портрети, зрозуміла, що у художника почалася нова серія. У найтяжчі дні минулого року ці портрети – як реалістичні, так і занурені в епоху ар-деко – неймовірно радували публіку. Непідписані, вони ставали загадками: кого сьогодні зобразив автор, Матвія Вайсберга, Тамару Янович, Бориса Фірцака, Андрія Александровича-Дочевського, Тетяну Калиту, Євгена Громова?.. Знаєте, це була справжня арттерапія – бачити вигадливі портрети, впізнавати обличчя, чекати наступної роботи, на якій буде твій портрет, правда ж? Сьогодні в білому просторі зіткнулися трагічні, гучні воєнні плакати й щасливі люди на тлі океанських лайнерів, хмарочосів, кадилаків… Перепади настроїв під час блукання експозицією сильні, глядачу знадобиться витримка, але саме в такому чорно-кольоровому світі ми й живемо зараз.

Центральний будинок художника (вул. Січових Стрільців, 1–5)

Все ж таки для творчої людини кураж дуже важливий – він штовхає уперед, спонукає до експериментів. Олександру Яновичу куражу, енергії та оптимізму не бракує, але навіть ті, хто знає його працьовитість і відкритість до всього нового, на виставці «Далі Є…» здивуються розмаху: абстрактний живопис, камерна графіка, скульптура малих форм, об’єкти, виконані у співпраці з відомими художниками… Серце експозиції – дюжина робіт воєнного часу «Це війна», в яких так чи інакше, натяками, алюзіями, образами, відобразилися події 2022–2023 років. Остання робота в цій серії незавершена, висить зворотним боком до глядача, і на ньому – ребус, загаданий автором: «Часові точки, у яких Україна раніше повертала на шлях перемоги і робила складні вибори». Закінчити полотно Олександр Янович обіцяє після перемоги України. Це цікава і гідна виставка, і, що важливо, якісно подана глядачу: з продуманим розвішуванням, широким рекламуванням, нарешті, створеною на Фейсбуці подією, чим не грішить ЦБХ.

Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)

Архітектор, художник, науковець (а ще музикант і спортсмен) Аркадій Зернецький (1932–1968) пішов з життя дуже рано, але встиг зробити багато. Він малював щодня й залишив велику кількість робіт, зокрема представлені на виставці акварелі, присвячені профанному та сакральному Києву 1960-х. Зернецький був колегою Юрія Химича у Київському інженерно-будівельному інституті, і в деяких роботах ясно відчувається вплив Химича, неперевершеного майстра архітектурного пейзажу. Наполегливість, уважність, щира любов до акварелі та архітектури, ерудиція, закоханість в історію – все це Аркадій Зернецький, який міг би стати одним із провідних українських художників у цьому жанрі.

Національний заповідник «Софія Київська», Брама Заборовського (вул. Володимирська, 24)

І знову архітектурний пейзаж. Виставка «Чорне і біле» представляє графічні твори з колекції Софії Київської з архітектурними пейзажами й сюжетними композиціями. Разом вони унаочнюють «філософію двох світів» – минулого і сучасного, старого і нового, світського і небесного. Експозицію присвячено Дню архітектури України, який відзначався 1 липня.

Галерея «Лавра» (пров. Лаврський, 7)

У проєкті «Пейзаж» художник Ігор Некраха ділиться результатами плідної роботи протягом останніх шести місяців – а взагалі-то останніх років. Представлені понад 30 живописних полотен – враження автора від різних куточків України: північ, південь, захід та схід. Пейзажі Некрахи мінімалістичні, сутність об’єкта виражається через свідомо обмежену кількість елементів. Вони заохочують глядача спостерігати, уважно підмічати деталі та при цьому бачити цілісність.

Voitok Gallery (пров. Госпітальний, 1а, під’їзд 1, кв. 64)

«Рай для тварин» – виставка під кураторством блогера, дослідника сучасного мистецтва Сергія Войтока та одночасно старт нової Voitok Gallery. Виставка не демонструє анімалістичний жанр, як можна було б подумати, а розмірковує про порятунок людей на уявному ковчезі «в новому світі, що сходить нанівець, злітає з котушок, вибухає і потопає водночас, тримається на волосині найхоробріших». Чи кожному вистачить місця, чи не прозвучить голос згори: «Двері зачиняються, вибачте, ви й ваша пара не влізаєте в ковчег. Рятуйте себе якось самі»? У виставці беруть участь Яна Гудзан, Марія Мудрак, Євген Лісняк, Володимир Семків, Олексій Ревіка, Ave Libertatemaveamor, Мітя Фєнєчкін та інші митці.

Музей гетьманства (вул. Спаська, 16б)

Pavlovka ArtGallery презентує 6-й Pavlovka Pinhole Fest, тема якого «Дзеркало». За допомогою пінхолу та альтернативних фотографічних технік фотографи з різних куточків світу досліджують тему відбиття внутрішнього та навколишнього світу. Дзеркало дуже символічно навантажене. «Це і двері в потойбіччя, і «сховище» сонця, це атрибут Хатхор та Венери. У дзеркалі криється колективне несвідоме, що спливає в пам’яті, в образах, у наших фотографіях, а фотографія – це теж певною мірою дзеркало, – пишуть організатори. – За допомогою дзеркала ми вивчаємо себе, свій зовнішній вигляд, за допомогою фотографії досліджуємо навколишній світ».

Київський культурний кластер «Краків» (Русанівська наб., 12)

У неділю, 23 липня, о 17:00 відкриється виставка сучасного імпресіоніста Івана Селезньова «Оптиміст». Всім нам хочеться відволіктися від новин і думок, і ця виставка – як ковток свіжого повітря. Автор пропонує по декілька робіт із різних серій. Головна картина виставки під назвою «Артмен» як автопортрет художника, поки що незнайомого глядачу, дає йому змогу побачити світ очима оптиміста. Очима людини, яку не зламала ні війна, з якою він зустрівся 2014-го на Луганщині, ні еміграція до Італії та спроба вбудуватися у новий культурний простір. Ігор говорить: «Дуже важко залишатися оптимістом у наш час. Але, як казав французький філософ Ален, “Песимізм – це настрій, оптимізм – воля”. Саме воля та любов до батьківщини допомагають нам всім триматися».