Поворот на Ірпінь, страшна казка, незалежність-32, Криволап, Райко та український колаж – Марина Полякова рекомендує відвідати найкращі київські виставки сучасного мистецтва.

Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21а)

Художниця, майстриня текстильної скульптури Оксана Цюпа – мешканка Ірпеня. Вона з родиною провела під обстрілами, у темній холодній квартирі майже два тижні та вийшла до Києва 8 березня, – відправилася у мандри, не відаючи, чи повернеться колись додому. Проєкт, який отримав назву «Поворот на Ірпінь», Оксана задумала ще минулого року, його герої – ірпінські люди, собаки, коти… Це ляльки, але живі душі, кожен персонаж – реальний, такий, яким його пам’ятає Оксана, і всі підписані своїми іменами. Хтось ділився із сусідами останнім хлібом, хтось приховав два мішки цукру з розореного маркету, хтось залишився в Ірпені, бо не міг виїхати, хтось виїхав і за три дні рвався назад, бо там голодні коти, когось вже немає на світі… Оксана Цюпа дивиться на цих людей з любов’ю, кожна деталь ляльок продумана: рукавички, шапки, валізки, паски, прив’язані мотузками до ніг старенької домашні капці, хвіст кота з переноски, намордник великої собаки, що перелякано висить на руках хазяїна… Тканини, нитки, проволока, ґудзики, фетр та хутро перетворилися на плоть і кров, на голоси й пам’ять, на меморіал.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

Якщо шукати літературні алюзії на те, що представила на персональній виставці живопису «Страшна казка» харків’янка Поліна Кузнецова, то це може бути Бредбері, – відчуття потойбічного холоду у сонячні дні, паноптикум темного карнавалу у романі «Щось лихе насувається». Але Бредбері придумував колізії, а магічний реалізм Поліни інспірований непридуманим: щоденними психологічними гойдалками, душевною втомою, розгубленістю перед потворним обличчям війни, викривленими дзеркалами навкруги, у яких світле стає темним, а вади перетворюються на чесноти. «Більша частина зібраних тут робіт присвячена останній зимі у Києві, яка для мене ніяк не закінчується. В якусь мить я відчула, що складнощі, пов’язані з війною, поступово змінюють мене, деформують. Близькість до війни, якщо ти навіть ніяк не залучений, схожа з близькістю до чорної діри: змінюються і час, і простір, і тіло, і розум. В якусь мить мені здалось, що я бачу справжнє пекло, і воно схоже на балаган». Кожна наступна виставка Поліни виглядає ще сильнішою, ще впевненішою, художниця знає, що хоче сказати, й наполегливо працює.

Музей історії міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

Виставка, про яку можна сказати «життя перед очима промайнуло», відкрилася на 3-му поверсі музею. Для проєкту «Моя історія. 32 роки Незалежності» об’єдналися Музей історії міста Києва, Національний банк України та Укрпошта. В експозиційному просторі поєднані колекція монет та марок і 32 артоб’єкти відомих українських сучасних митців (О. Животкова, О. Голосія, М. Вайсберга, Т. Сільваші, В. Сидоренка, О. Тістола, І. Чичкана, О. Гнилицького, В. Шерешевського, Н. Корф-Іванюк та інших) за кожен рік незалежності України. На особливу увагу заслуговують твори мистецтва, підібрані з приватних колекцій та музейних зібрань, які неможливо було побачити дотепер. Нацбанк майже тридцять років відзначає випуском монет значні для України дати, марки також завжди фіксували історичні події, культурні надбання, легендарних героїв, ну а про феномен популярності українських марок останнього року знають всі. «Розповідаючи історію незалежності України, ми хочемо, щоб кожен, хто відвідає виставку, на емоційному рівні відчув те, що проживала Україна впродовж 32 років, став співпричетним до нашого минулого, сьогодення, а найголовніше – співвідповідальним за наше майбутнє», – зазначають куратори проєкту Микола Петриченко, Варвара Сухенко, Катерина Боровик.

Музей історії міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)

На першому поверсі відкрилася виставка живопису Ганни Криволап «Світло крізь темряву», всі роботи для проєкту створені після 24 лютого. Живопис Ганни Криволап завжди ідентифікується глядачем за широким вільним мазком, колористичною гамою, балансуванням на межі предметного та абстрактного. «Впізнавані обриси міст, немов мінливі силуети самих себе, повертають до зими 2023 року, коли ворог нищив усе те, що давало світло і тепло. Герої ж портретів авторки – представники творчої інтелігенції, які не могли лишатися в тилу й стали до лав Захисників України та змінили пензлі та олівці на зброю», – розповідають організатори. Виставка триватиме до 17 вересня.

Український дім (вул. Хрещатик, 2)

Документальний проєкт «Поліна Райко. Зникоме» є реакцією на руйнування будинку-музею художниці в Олешках, що сталося внаслідок підриву Каховської ГЕС російськими окупантами. Поліна Райко – одна з найяскравіших постатей українського наївного мистецтва. Вона прожила зовсім непоказне, важке життя у Цюрупинську (Олешках), поховала доньку, чоловіка, втратила сина, який опинився за ґратами…  Аж раптом у 70 років узялася за пензель і усього за шість років створила ті неймовірної краси настінні розписи, котрі зробили її хату музеєм (яким опікується благодійний фонд). Після сходу каховської води від розписів залишилися лише фрагменти на верхніх частинах стін та на стелі. На виставці представлені архівні фотографії, відеоінсталяція, фільми про художницю, плакати від провідних українських ілюстраторів. Куратори виставки: Олексій Ананов, Аліса Гришанова, Маріана Джулай.

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

На жаль, з колажів Сергія Параджанова представлена тільки одна малесенька рибка з намистин, добряче побита життям. Ця робота щемливо відгороджена червоним музейним бар’єром: не наближатися, не чіпати, дуже крихка, дуже цінна. Але поряд – колажі Олександра Ройтбурда та Юрія Іллєнка, в інших залах – Тіберія Сільваші, Поліни Веллер, Ігоря Гусєва, Марії Реви, Зінаїди Ісупової, Павли Нікітіної, Юрія Вакуленка… Перший зал відданий роботам дансько-українського митця Сергія Святченка, творчість якого здобула європейське визнання, останній – неперевершеній грі з класиками Олександри та Іллі Чічкана (фрагмент на головному фото). На виставці «Український колаж» ви побачите роботи декількох поколінь українських митців, які дозволяють прослідкувати розвиток українського колажу, розмаїття матеріалів, технік, стилів, авторських поглядів на цей напрям мистецтва.

Portal 11 (вул. Трьохсвятительська, 11)

Художник Андрій Чижов, виставка якого «Motherland» відкрилася у галереї, народився та виріс у Севастополі. «Після окупації Криму «питання дому» для митця стало важким та болісним. Це сублімувалося у багаторічний цикл живописних полотен, лейтмотивом яких незмінно є хата. Нову серію живописних робіт Чижов присвячує всім тим українцям, які втратили чи покинули свої домівки і шукають прихисток в інших місцях. Дім стає символом мирного життя, вдячності за допомогу та надії», – розповідає Portal 11. Живопис Андрія Чижова ліричний та експресивний, легкий, вільний, а його хатки виглядають беззахисними, але й гордовитими.