Купити книги зараз не проблема. Проблема їх позбутися.

За радянських часів, як пам’ятає старше покоління, купити цікаву книжку було дуже непросто. Про Гі де Мопассана або Артура Конана Дойла говорили не «купив», а «дістав»… або навіть «урвав». У «нагрузку» до омріяних творів примушували купувати писанину вождів партії або книжки української мовою. З домашньої бібліотеки ніхто нічого не продавав – це був скарб, спадок дітей.

На початку 1990-х на книжковий ринок хлинув різнобарвний треш на кшталт «Маріанни, зірки для Наполеона», але за інерцією такі книжки теж читали акуратно і ставили на полиці. Потім український ринок довго був заповнений російською літературою по вінця. І тільки в останні роки, а особливо в останній рік розпочався бум якісної літератури, як вітчизняної, так і перекладної, як детективів-трилерів, так і класики, й нонфікшену за різними напрямами. Ми переживаємо і розквіт книжкового ринку, і зміну читацьких практик. Більше немає сенсу нагромаджувати бібліотеку під стелю, адже книги можна купувати, продавати, читати у гаджетах (втім, книгарні стверджують, що паперові книжки як і раніше популярніші за електронні, і це добре).

Очевидно, що певна кількість книжок залишається на домашній полиці, особливо спеціальна література. Але все ж таки гостро постало питання – куди дівати прочитані книжки? Так, існують барахолки, але пропозиція там перевершує попит. До того ж завжди є проблема оплати доставки (а «Нова пошта» щось зовсім закуркулилася).

Книгарня «Плекай», яка тільки-но відкрилася на Подолі (вул. Спаська, 22) і навіть ще не завершила ремонт, зробила книгоманам величезний подарунок. Тут беруть на реалізацію читані книжки. Тут можна купити книжковий «секонд хенд» із приємною знижкою. І це не поїдений жучками-точильниками, із запахом гаражної плісняви асортимент «Почайни» – з радянських домашніх бібліотек, – а практично нові українські книжки.

Політика книгарні в процесі становлення. Те, що планували спочатку, наприклад, не брати популярні видання, які зараз є у всіх книгарнях, скоригувалося: а чому, власне, не брати популярне? Тому у «Плекай» є, наприклад, «Колонія» Макса Кідрука, «Сміх в кінці тунелю» Івана Черненка, нова книжка Євгенії Кузнєцової «Драбина», що лідирує у рейтингах продажів (даруйте, вже нема, ну неможливо не купити бестселер з такою знижкою!). Але одночасно там знайшовся корисний нонфікшен «Темпори» тринадцятирічної давнини за 80 гривень.

Як походеньки до секонду – завжди полювання, ставка на везіння, так і «Плекай» – гра в рулетку. Книжки рухаються швидко, треба заходити частіше, щоб не упустити шанс. Втім, видань поки небагато (ну треба ж знайти хоч якісь мінуси, раз уже пішли з перевіркою), кілька стелажів у двох залах, а от простору ще багато, і хочеться сподіватися, що він заповниться. Читайте швидше, не будьте егоїстами.

Друга складова бізнесу «Плекай» – кав’ярня – не надто оригінальна, адже їжу і напої зараз часто поєднують з книжковими полицями. Але це добре, кафе приносить гроші, значить, допомагає книжковому бізнесу. Та й посидіти у затишному інтер’єрі завжди приємно.

І зверніть увагу на шафу біля стіни праворуч. Все, що там стоїть, – склянки, свічки, кераміка, – це крафтові вироби, які створюють додаткові риси іміджу «Плекай» як місця, де люблять все натуральне і чесне. До речі, книжки можна просто подарувати, і книгарня спрямує гроші на благодійність.

9 грудня, у суботу, о 16:00 книгарня робить «крихітне святкове відкриття» і чекає гостей.