Весна «Білого Світу», шлях Ісупової, віхи Бабаків, імпульси Логова, плакати Гончарова, українська молитва Коваля – «Інший Київ» рекомендує найцікавіші виставки київського тижня.

Білий Світ (вул. Є. Чикаленка, 21а)

1 березня – восьмий день народження галереї, яка не тільки тримає високу планку виставкової діяльності та експертності, але й стала добрим другом для художників і поціновувачів мистецтва. На правах іменинників Тамара і Олександр Яновичи відкрили виставку скарбів із власної колекції «Весна прийде!». Першу експозицію, згадують галеристи, складали три роботи: «Зима» Миколи Журавля, «Весна» Петра Бевзи та «Вібрації (Відлига)» Петра Лебединця. Тепер вони займають почесне центральне місце, а поряд твори Матвія Вайсберга, Владислава Шерешевського, Олени Придувалової, Ахри Аджинджала, Петра Сметани, Володимира Цюпка, Анатолія Криволапа, Ірини Вештак-Остроменської, Володимира Журавля, Олени Цой, Бориса Буряка, Анни Атоян, Антона Логова, Олександри Кришовської, Романа Романішина, Олега Денисенка, Влада Кришовського, Анатолія Тартаковського, Миколи Журавля, Сергія Савченка, Бориса Фірцака, Андрія Цоя, Валерія Шкарупи, Сергія Гая та інших найкращих сучасних митців. А зустрічає гостей перша виставка репортажних фотографій Сергія Мазураша, який незмінно фіксує життя «Білого Світу».

Музей декоративного мистецтва України (вул. Лаврська, 9)

1 березня – ювілей Неллі Ісупової, керамістки з неймовірною фантазією. До дня народження відкрилася ретроспективна виставка, яка демонструє всі творчі етапи мисткині. «Після навчання на керамічному факультеті Одеського художнього училища імені М. Грекова Неллі Ісупова дванадцять років працювала на Васильківському майоліковому заводі, цей її творчий період позначений розписами керамічних форм розтічними васильківськими поливами, – розповідають музейники. – Другий етап – це кераміка в стилі прибалтійських симпозіумних робіт, що характеризуються “сухим”, стриманим за формою та декоруванням, геометричним стилем. І нарешті, після тривалих пошуків художниця знайшла “свій берег”, свою манеру декору яскравої життєрадісної фантазійної кераміки». Виставка захоплює кольорами, вітальністю та майстерністю. Але музейні зали потребують негайного ремонту та встановлення якісного освітлення – будемо повторювати це, допоки держава не знайде кошти на один із найповажніших музеїв.

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

«Віхи» – виставка робіт двох художників Бабаків, батька Петра (1921–1973) і сина Олександра. Експозиція поділена на вісім «віх», в яких Олександр згадує різні періоди життя, людей, місця, демонструє етапи творчості. Про роботи батька, експоновані тут, він розповідає: «…звідси, ніби із середини спіралі, і почнеться історія. Віхи у творчості художника, то є певні важливі результати, які й пропонуються до уваги глядача. Натомість паузи між окремими проєктами в експозиції, особливо, коли йдеться про ретроспекцію, – створені для самого автора. Щоб пригадати путь». Олександр народився 66 років тому на вул. Рєпіна, 4 (тепер Терещенківська), поруч із музеєм, і це символічне повернення до початку, щемке і красиве.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

Антон Логов запрошує на відкриття персональної виставки нових робіт «Імпульс сьогодення», і ключове слово тут «нових». Він – майстер абстракції, інсталяцій, а в останні два роки промовистих антивоєнних плакатів – раптом показує ліричний фігуративний живопис: пейзаж, ріка, дерева, міські вулиці, маленькі люди, коти, сонце, хмари… Знову дивує, знову не дозволяє думати про себе, як про людину, що зупинилася у пошуку. Ці симпатичні роботи нагадують про тихе, мирне життя, але не вводять в оману – тихе життя не повернеться до нас, доки не буде знищений ворог. Художник говорить: «Імпульс сьогодення – це енергія, яку ми сприймаємо, незважаючи на обставини. Сьогодні я бачу, як світло перемагає темряву, як весна перемагає зиму… Як незламні українці, кожен на своїй ділянці, працюють на Перемогу».

АВС-арт (вул. Глибочицька, 32в, третій поверх)

Триває виставка живопису Костянтина Чернявського, голови СХУ, «Земля – Not for sale». В ній відображене ставлення художника до жахів війни, розкривається українська самобутність і краса землі. Більшість полотен автор створив після початку повномасштабного вторгнення. Він як волонтер доставляв гуманітарну допомогу на звільнені території, пропускаючи крізь себе біль простих людей. До експозиції увійшли твори «Чернігів в огні», «Маріуполь – наш форпост», «Кров мого Азова», «Кривий Ріг – нескорений. Сталеве серце України», «Евакопоїзд. Останній…», які «утворюють потужну візію цілісності й непорушності нашої землі. Вона – не продається. Вона – безцінна. Вона – українська».

Галерея протестного мистецтва Музею Майдану (вул. Липська, 16)

Уперше в Києві можна побачити мистецьку реакцію плакатиста, художника та дизайнера Миколи Гончарова на настрої під час і після Майдану. Зображення, спершу популярні у соціальних мережах, продовжили своє життя в реальних експозиціях. На виставці «(Не) замість зброї» представлено 30 плакатів, які Микола Гончаров створив із 2013 по 2019 рік. Від початку російсько-української війни у 2014 році він організовував благодійні виставки та аукціони, кошти з яких ішли на потреби Збройних сил України.

Музей сучасного мистецтва України (вул. Є. Коновальця, 44а)

«Передчуття весни» – ще одна виставка робіт з приватної колекції. До експозиції, яку об’єднала тема наближення весни, пошук провісників змін, увійшли твори таких митців, як Борис і Люба Рапопорт, В’ячеслав Мамсіков, Олександр Павлов, сестри Яблонські, Віктор Гонтаров, Борис Колесник, Любомир Медвідь, Петро Столяренко, Федір Захаров, Василь Чегодар, Олександр Ройтбурд, Федір Манайло, Людмила Корж-Радько, В’ячеслав Приходько та багатьох інших відомих художників з різних регіонів України.

ЦЕХ (вул. Кирилівська, 69)

У галереї відкрилася виставка робіт Євгена Петрова «Пляжна йога» (акварель і скульптура, усього 11 експонатів). «Що таке тіло? В яких відносинах з тілом знаходиться людина? Ці онтологічні питання завжди витають над нами, але звук повітряної тривоги чи вибуху по-справжньому переводить їх в практичний простір. Людина починає шукати прихисток, технічно, – переносить своє тіло в безпечне місце, – пише про виставку Саша Геллер. – Євген Петров не зображує війну, і, взагалі, рідко працює з подіями, що відбуваються, але кожна його робота пронизана напруженістю. Герої неначе намагаються відшукати шлях до умиротворення: займаються йогою, стоять в різних асанах, докладаючи для цього неабиякі зусилля. Глядач швидко адаптується до перспективи та подачі неприродних людських поз на полотні, тоді як тілесні викривлення, що застигли в скульптурі, при тривалому розгляді тяжіють над ним. Будь-хто розуміє, що людина тільки завдяки силі волі може перебувати в такому стані обмежений час, тому застигла в часі постава при довгому спогляданні вже може сприйматись як аномальний покруч. І це відчуття перегукується із соціальним фоном і досвідом, як персональним, так і колективним, в якому зараз перебуває український митець». Виставка триватиме до 4 травня.

Voloshyn Gallery (вул. Терещенківська, 13а)

«Промінь входить у ґрунт» – друга персональна виставка Нікіти Кадана у Voloshyn Gallery. Представлені роботи – скульптури, малюнки вугіллям, живопис, – створені у 2024 році та вперше показані тут, тяжіють до київських подій 10 жовтня 2022 року, коли російська ракета вибухнула на дитячому майданчику, поруч із галереєю. «Почалося з вирви від прильоту на дитячому майданчику в парку Шевченка. Солнєчний круг, нєбо вокруг. Краєвиди з різними формами воєнно-обумовлених занурень у ґрунт. Ідея вкоріненості національного почуття в ландшафті. Обійми чорнозему. Ґрунтянство. Ґрунтівство. Побєда над сонцем. Злочин світла. Промені, що ранять. Укорінення як біль фактичний та як біль фантомний. Лишається есхатологічний оптимізм», – говорить Нікіта Кадан.

Виставковий центр «Мистецький простір КНУТД» (вул. Мала Шияновська, 2)

З 4 березня художник і викладач КНУТД Дмитро Коваль представляє свій живопис на межі імпресіонізму, пуантилізму, абстракції та декоративності на персональній виставці «…Мирний сон». Війна змінила життя кожного, змінила світ і світогляд, пріоритети і мрії. Нині найбільшої цінності набули прості речі – день і ніч без повітряних тривог, усмішки дітей, рідних, колег, підтримка тих, хто поруч, хто воює і захищає, хто вірить і чекає… Під впливом трагічних обставин перед кожним постають питання: у чому полягає вічність? у чому полягають найбільші цінності життя? «Експозиція розповідає про головну цінність у житті – любов. Любов до світу, навколишнього середовища, яке мов яскраве світло проривається крізь всепоглинаючу пітьму. Людина – це частина природи. Все в ній взаємопов’язано, кожна найдрібніша частинка пронизана почуттям і теплом. Не одна із живих істот не може обійтися без любові, тому-то любов це і є найбільше щастя», – говорить Дмитро Коваль. Центральна картина в експозиції – монументальна «Українська молитва», образ української автентичності, символ вічності й переродження.