Фестиваль дизайну Brussels Design September запросив понад 300 дизайнерів та влаштував понад 100 професійних подій у всьому місті. Колумністка «Іншого Києва» Ірина Белан не могла пропустити такий форум.
Від 12 до 30 вересня під гаслом «А Showcase of Belgian Excellence» («Виставка бельгійської досконалості») пройшов 18-й фестиваль дизайну Brussels Design September. Цього року його зміст поділявся на декілька розділів, які досліджували теми перетину мистецтва і дизайну (насамперед колекційний дизайн), екодизайн, інклюзивний дизайн у мистецькому просторі, соціальний дизайн або дизайн груп, комерційний дизайн – цей розділ включав конкурс комерційних проєктів, які змінюють досвід покупців, і за які можна було проголосувати до кінця вересня, та вінтажний дизайн, ярмарки якого пройдуть 16 та 17 листопада.
Перш за все, у стінах The Dominican Hotel журналістів познайомили з програмою фестивалю. Того ж дня ми відвідали декілька майданчиків-учасниць Brussels Design September. Я обрала три з них. Перша знаходилася прямо у The Dominican Hotel, у лоббі, ресторані та внутрішньому дворику якого розташувалася виставка «Source Material» («Вихідний матеріал» або «Матеріал джерела»).
Я написала, що Brussels Design September проходив до 30 вересня, але потрібно слідкувати за програмою окремих виставок, наприклад, виставка «Source Material» протримається до 3 листопада. Її куратором виступила галерея «Augusta», яка спеціалізується виключно на сталому дизайні. Навпроти рецепції знаходилася лавка дизайну випускниці Коледжу Сент-Мартін у Лондоні бельгійки Матільди Вітток. Сидіння лавки зроблено з розрізаних тенісних м’ячиків. Вони, окрім того, що створюють цікавий декоративний ефект, нагадуючи луску риби, ще і пружинять для додаткового масажного ефекту.
Окрім робіт Вітток у The Dominican Hotel показали світильники із солі Роксани Лахідей (я про неї згадувала вже декілька разів у попередніх есеях), роботи з валяного пошкодженого одягу та первинної вовни Луїзи Річард, об’єкти зі сталі та міді Дідьє Анрі та інших виключно бельгійських дизайнерів.
Так, Brussels Design September робить ставку на місцевих дизайнерів. Але це не означає, що форум не відкритий для учасників з інших країн. Не один вже рік я дивлюся на роботи студентів Празької академії мистецтва, архітектури та дизайну, які виставляються у Празькому домі у Брюсселі. Цього року вони показали виставку «Big Thing» («Велика річ»), присвячену сталому дизайну. Але я обрала іншу експозицію, знову ж таки чеського дизайну, про яку зараз розкажу.
«Designblok Cosmos: The Intergalactic Beauty of Czech Design» («Designblok Cosmos: Міжгалактична краса чеського дизайну») так назвав виставку своїх майстрів чеський ярмарок дизайну Designblok, який почнеться у Празі 1 жовтня. Виставка «Designblok Cosmos…» уперше демонструвалася під час Designblok минулого року. Потім її бачили відвідувачі міланської Salone del Mobile, після якої вона поїхала до чеського міста Ліберця. У Брюсселі її можна було бачити лише протягом тижня на майданчику Tour&Taxes.
Куратори виставки Яна Зілінскі та Юрі Мацек зробили ставку на скло, яке традиційно виробляється у Чехії і, знову ж таки традиційно, з нею асоціюється. Зілінскі та Мацек запропонували розробити предмети зі скла ексклюзивно для цієї виставки десятьом чеським дизайнерам. Вони разом з архітектурним та інтер’єрним дизайнером Яном Плачеком, композитором Аідом Кіді, Lunchmeat Studio, які створили аудіо та світлові ефекти, запропонували гостям феєричну містерію.
У ній взяли участь не стільки сим-волічна, скільки сим-фаллічна робота «4 All Space Dix» Якуба Карпеліса, світлова скульптура Вацлава Млінара «Odyssey», зроблена з редімейд-елементів, наприклад, зі скляних дисків, які використовують для різки скла, а також скульптури Роні Плесла «Christ» та «Lasvit, Perfect Day» Максіма Вельчовскі, арт-директора чеського виробника арт-скла.
І останнє на сьогодні – Cohabs. Це не виставка, це простір, який є частиною мережі колівінгів, розташованних у Нью-Йорку, Мадриді, Парижі та Брюсселі. Ми були на відкритті колівінга, який розташований у Passage du Nord (Північному пасажі) у самому центрі Брюсселя, за 10 хвилин пішки від The Dominican Hotel, з якого ми з вами і почали свій короткий екскурс. Історія Північного пасажу почалася з того, що король Бельгії Леопольд II звернувся до амбітного мера Брюсселя Жюля Анспаха, якого називали бельгійським Османом – на честь паризького мера барона Османа, який запровадив низку урбаністичних структурних змін у Парижі в 1850–1860-х роках. Король поставив перед Анспахом завдання позбутися річки Сенни, яка перетворилася на смердючу вигрібну яму столиці Бельгії. Після того, як русло вирівняли, а рукава відвели від центра міста, на нових майданчиках почалося будівництво, у тому числі торгової аркади Північного пасажу, який поєднує вулиці Адольфа Макса та Нев. Пасаж збудували 1882 року в еклектичному стилі за проєктом архітектора Анрі Ріка.
Історія цікава, але до чого тут сучасний дизайн? Новий колівінг Cohabs розташований на верхніх поверхах пасажу, які раніше використовувалися як кімнати для відпочинку персоналу Metropole. Тобто усе повертається на кола свої.
Одним із партнерів та головним дизайнером Cohabs є Лайонел Жадо, дизайнер, засновник Zaventem Ateliers, про якого я також неодноразово писала. Майже два роки тривали реставраційні роботи у пасажі, який 1995-го отримав охоронний статус. Жадо та дизайнери наповнили його об’єктами дизайну та мистецтва еклектичними за стилем, як і сама будівля. Жадо займається сталим дизайном, у випадку з Cohabs – ще і сталими інтер’єрами та архітектурою.
У деяких з кімнат вони відкрили автентичні поверхні стін і показали їхню невишукану красу своїм гостям. Бельгійці не заморочуються над тим, щоб досягнути бездоганності. Вони можуть вчасно зупинитися та залишити речі або простори бездоганно «недоробленим».
Світлини: Ірина Белан
