Промені світла, аромат хлібу, старі газети, гармонійні гексагони, монументальна анатомія… Марина Полякова розповідає про найцікавіші виставки Києва.

Триптих Арт (вул. Десятинна, 13)

На вернісажі Петра Бевзи його син-студент виклав філософію  творчості батька через опозиції, як то рух та зупинка, пояснення та відмова від слова задля неупередженої перцепції… Абстрактні полотна Петра Бевзи дійсно потребують філософського опрацювання, як і нефігуративний живопис взагалі. Колись люди не знали, що світло – це не просто білі чи жовті промені, а райдуга спектру. Автор за допомогою пігментів на площині полотна досліджує світло, розкладає його, будує з яскравих цеглинок свою знакову систему. Читати ці знаки — нелегке завдання для глядача, а художник, здається, тільки підкидає загадок, даючи «наративні» назви своїм абстракціям. Та чи можна опанувати промінь світла, що летить мільйон років через Всесвіт, давши йому ім’я?

Білий Світ (вул. Пушкінська, 21 а)

Група «Хлєбзавод» запустила процес конверсії. Щоправда, не оборонпрому, а хліба. Автори у техніках відеоарту, колажу, інсталяції працюють з пам’яттю, іронізують над стереотипами, осмислюють минуле, і все це, по-перше, через образ хліба – базовий, опорний для нашої культури. По-друге, через історію місця, де цей хліб робили – Подільского хлібокомбінату, який годував киян з 1926 до 2013 року, а тепер «конверсований» та став притулком художників. Куратори виставки не вписували авторів в жорстку концепцію. Достатньо було «підкинути» їм  складний образ хліба і чекати, що вони — а саме Анастасія Діденко, Ганна Ануфрієва, Спартак Хачанов, Євген Штейн, Євген Валюк – зможуть з ним зробити.

Карась Галерея (Андріївський узвіз, 22 а)

Основа проекту Людмили Раштанової «Відчуття Присутності» – звичайні друковані газети. Фотографії в них, заголовки статей, обривки репортажів на чужих мовах, які сповіщають чи то про королівське весілля, чи то про голод в Африці. Десь колись люди з хвилюванням розгортали свіжу газету, ще з липкою фарбою, вихоплювали сенсаційні фрази, надруковані величезним кеглем, вдивлялися у фото скажених вулканів та великосвітських вбрань. Навіть якщо ця людина була незначущим клерком, останнім акакієм, вона тішилась своєю причетністю до великих подій, в неї було Відчуття Присутності. Так, через образ старої газети Людмила Раштанова препарує людське світосприймання, віру в медіа, схильність до емпатії, або навпаки, критичне ставлення до «качок». І те, що інтернет витіснив «живі» газети, зовсім нічого не змінило. Виставка працює до 9 квітня.

АВС-арт (вул. Глибочицька, 32 в, третій поверх)

Микола Молчан викладав з 2003 року малюнок та пластичну анатомію, зараз є викладачем кафедри монументального живопису Львівської національної академії мистецтв. Його творча манера (у живописі, графіці, паперовій архітектурі, скульптурі) глибоко архітектурна за своєю суттю. Він будує людину, як Ейфелеву вежу, робить макет черепа тварини – і це теж архітектура, з апсидами та контрфорсами. Динаміка людського тіла – рух коліс і валів гігантського механізму. М’язи та сухожилля – туго натягнуті канати. В центрі виставки Nullus/Нуль стоїть кістяк велетенської тварини, а можливо, будівля майбутнього, а можливо, застигла хвиля. Така любов до анатомії, до академічного малюнку й моделювання є рідким хистом, особливим поглядом на світобудову. Коли загине цивілізація, від неї залишиться остов, створений Молчаном.

Triptych: Global Arts Workshop (Андріївський узвіз, 34)

Проект В’ячеслава Малини – про пошуки гармонії, про ідеальні форми та кольорові сполучення, про шепіт повітря та аромат квітів. Малювати на прямокутних основах вміє кожний, а В’ячеслав легких шляхів не шукає, його картини – шестикутники. Ця фігура турбувала ще древніх греків. Шестикутники-гексагони є в природі, в мікросвіті, в космосі – щось воно та значить! Художник замислюється над питанням, що таке насолода, і зовсім як Іван Єфремов у «Лезі бритви» приходить до висновку – це естетичність, гармонія, природна доцільність, життєдайна сила, свобода духу. Шестикутник – це насолода. Звучить як лекція божевільного йога… але відчуйте на виставці, як організують простір ці гексагони, вкриті зображеннями, що нагадують одночасно і «світ під мікроскопом», і англійський сад. Яка від них розходиться радісна напруга.