Астронавігація та боротьба с глиною, шамотні «дикобрази» та античні Єви – Марина Полякова запрошує на найцікавіші виставки Києва.
Triptych: Global Arts Workshop (Андріївський узв., 34)
Герой цього тижня, без сумніву, «Триптих», який представляє аж три проєкти. Перший – CAN 4.0, тобто Charity Art Niche, четверта Благодійна виставка-продаж. Її придумали у 2016 році Мирослава Хартмонд та Олена Скачкова за формулою «круте сучасне мистецтво + недорого + 100 відсотків на благодійність». Дійсно, сучасні молоді, модні художники радо беруть участь у CAN, ціни нижче звичайних, а всі кошти цього разу підуть у Благодійний фонд «Кожен Може». На виставці-продажі можна придбати роботи Наталії Корф-Іванюк, Олексія Іванюка, Романа Мініна, Юри Шаповала, Каті Різниченко, Олега Денисенка, Антіна Мухарського та інших. Вони класні!
Ще одна подія в галереї – виставка декоративно-живописних робіт Василя Мицлера під назвою «Астронавігатор», що відсилає до другої половини XX століття, коли фантасти зухвало обіцяли – ми всі ось-ось полетимо до зірок! Василь Мицлер з цією мрією не розпрощався, здається. Він розробив велику систему кодів, в основі якої лежать архаїчні символи. Що це, карта зоряного неба за українською версією? Або ж історія цієї землі, записана знаками? Чи та елементарна таблиця, яку ми колись покажемо мешканцям інших планет, і вони все про нас зрозуміють?
Нарешті, подія третя – виставка кераміста Тетяни Забеліної «Сила глини: залишаючи місце випадковості та недосконалості», яка відкриється 9 грудня. Кераміка цієї художниці справляє враження поля битви між автором та матеріалом. Автор хоче приборкати глину, але глина так просто не здається. В неї є сили, жага, своя правда, свої плани, нарешті! Вона борсається і намагається перемогти владу автора. Від того роботи Забеліної завжди фантасмагоричні, нібито глядач їх захопив зненацька, а вони все ще знаходяться у процесі творення. І що там вийде в кінці – ніхто не знає.
Щербенко Арт Центр (вул. Михайлівська, 22 в)
Ця виставка – складний багатоголосий діалог художників, що говорять по-різному на одну тему, яку вони сформулювали так: «тіло-шкіра-оболонка-мембрана-шкура-колір жінки». Шведська художниця Олександра Ларссон-Якобсон народила дитину та гостро замислилась над тим, як плине час, як він впливає на тіло жінки, на її внутрішній стан. Намагаючись вхопити той швидкий та невблаганний час, Олександра фотографували квіти, що в’януть, втрачають воду, соки, тургор, колір… Українська майстриня Марія Куліковська з кордонами тілесності та гендерними питаннями працює давно і плідно. Влітку в Одеському художньому музеї вона зробила дуже цікаву виставку «Моя шкіра – моя справа». Зараз Марія співпрацювала зі своїм чоловіком, архітектором Улегом Вінніченком, та режисеркою Аліною Гонтар. Ми бачимо «криваві» акварелі на пожовклому папері для креслення, бюсти самої художниці, що виліплені з балістичного мила, в яке вмуровані квіти, а також відео, у якому Марія розстрілює своїх клонів.
The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)
Анна Звягінцева теж давно працює над темою тілесності https://inkyiv.com.ua/2017/11/neumestnye-prikosnoveniya-nesluchayn/. На виставці представлені живопис та кераміка, які фіксують речі начебто непомітні, неважливі. Впіймати «тонкі стани» – завдання спостерігача з особливо налаштованим зором. Але в самій експозиції є внутрішня напруга між ефемерністю живопису та матеріальністю кераміки, ваз. Шамот жорсткий, бугристий, непіддатливий, він наче амбасадор предметного світу у вищих сферах. Відношення між тендітним живописом та «колючою» керамікою Анни Звягінцевої хочеться проілюструвати цитатою за Артура Шопенгауера: «Коли люди вступають в тісне спілкування між собою, то їх поведінка нагадує дикобразів, що намагаються зігрітися в холодну зимову ніч. Їм холодно, вони притискаються один до одного, але чим сильніше вони це роблять, тим болючіше вони колють один одного своїми довгими голками. Вимушені через біль уколів розійтися, вони знову зближуються через холод, і так – всі ночі безперервно».
Національний музей «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9)
Олександр Сухоліт взагалі-то скульптор. Але починав він як графік і час від часу до цієї техніки повертається. Отже, музей презентує видавничий проєкт Олександра Сухоліта «Оголена модель. Малюнок», здійснений спільно із видавництвом Art Huss. Один з головних образів для художника – жінка, яка може бути різною: тонкою та слабкою, сильною та міцною, матір’ю та подругою, вічною Євою. В малюнках Сухоліта проглядає та сама архаїчна стилістика, що відрізняє його скульптури. І колорит тут такий же: вохра, глина, кармінові вугілля, брунатна земля, вигоріле від спеки небо…
