Трусики й пістолетики, Крим як гаряча точка та нові міста друзів – Марина Полякова розповідає про найкращі київські виставки.
Білий Світ (вул. Пушкінська, 21 а)
Київська артгрупа Gorsad, заснована десять років тому, це три фотографи: Марія Романюк, Юліан Романюк і Віктор Васильєв. Куратор Єгор Анцигін представляє виставку, присвячену ювілею. Тут багато рожевого, багато блакитного і багато епатажного. Ну як епатажного… художник і галерист Олександр Янович запевняє, що сподівався побачити щось дійсно провокативне, але експозиція вийшла рівною. Мабуть, спершу треба поставити питання – що взагалі сьогодні може епатувати, коли глядач звик до всього? У групи Gorsad є розуміння свого колективного героя – здебільшого це дуже молоді люди, тинейджери, вже не діти, але ще не дорослі. Найскладніший вік, коли формується особистість, коли зрозуміле, дитяче, вже позаду, а нове здається непізнаним, таким страшним і таким привабливим. Повітряна кулька на ланцюгу, троянда і серп, трусики й пістолетики (здається, в експозицію попали найбільш коректні фото) – символи тієї атракції, яка наповнює світ молодих: бурхливі взаємовідносини, важке кохання, солодке страждання, модні речі, екстравагантні причесони, перші цигарки… За зовнішнім епатуванням – ніжність і беззахисність, а ще – готовність посміятися.
Музей історії Києва (вул. Б. Хмельницького, 7)
Крим – це не тільки море, гори й сосни. Крим – це люди. Поряд з тими, хто прийняв нову владу, були дисиденти, незгодні, їхнє дисидентство проявлялося по-різному, бо виїхати з рідного дому, покинути все – теж боротьба і спротив. Але були й такі кримчани, які виступили вголос проти окупантів і потрапили за ґрати, перетворившись на політичних в’язнів. Їхня доля невідома, надій на те, що режим скоро зміниться, поки що немає. Здається, ми не маємо важелів впливу на ситуацію й залишається тільки мистецтво. Художники, які жили й працювали у Криму, – Маша Куліковська, Krolikowski Art, Саша Ковальова, Валерій Ведута та Віталій Фоменко, – демонструють свої версії пам’яті та любові до півострова.
Щербенко Арт Центр (вул. Михайлівська, 22 в)
Творчий дует Яреми Малащука та Романа Хімея переміг 2019 року у конкурсі МУХі, а 2020-го отримав премію PinchukArtCentre. Перша частина виставки розповідає про місто Коломию, звідки походять автори, друга – про донбаський Мирноград. Соціальна історія цих міст зовсім різна. Перше місто старовинне, з напластуванням культурних шарів та ідентичностей, зі шрамами – воно втратило свою єврейську частку у роки Другої світової, а замість тих, хто загинув, прибули інші люди. Друге місто – молоде, столітнє, продукт української індустріалізації. З цими факторами працюють Малащук і Хімей, створюючи відео за участю коломийчан та мирноградців.
