Еротика від Гая та Шерешевського, концептуальний Гнилицький, багато сучасного мистецтва, єврейські дворики та едемський сад – Марина Полякова запрошує на найкращі виставки Києва.

Imagine Point (Голосіївський пр., 86/1)

В галереї триває кураторський проєкт Олексія Малих «Ти не я», де кожна виставка представляє зустріч двох художників – і часто внутрішні паралелі між ними не очевидні. Тут, здавалося б, усе просто – і киянин Владислав Шерешевський, і львів’янин Сергій Гай виставили ню, оголену натуру. Це вічна тема, починаючи від доісторичного мистецтва, від гіпертрофованої Венери Віллендорфської, тема, яка пройшла через неабиякі випробування цензурою та громадською думкою (і політикою Фейсбуку, додамо пошепки). Однак висновок із порівняння манер двох художників: їхні роботи належать до різних мистецьких течій, в них різні інтенції. Сергій Гай працює з міцним, таким привабливим модернізмом, він досліджує форму, лінію, масу, можливості кольору. Дня нього жіноча фігура – це вправа, це прекрасний двобій між натурою, природою та майстром. Владислав Шерешевський, як справжній постмодерний homo ludens, грає в різні художні стилі, грає з нервами глядача, випробує його на толерантність. Гай не епатує, Шерешевський робить це, хитро примружившись. Його серія відвертих гральних карт, де на позір виставлене «походження світу», затьмарених сірим ріхтерівським серпанком, відсилає до історії мистецтва і моралі останніх 150 років.

Довженко-Центр (вул. Васильківська, 1, 5-й поверх)

Олександр Гнилицький (1961–2009) був концептуальним художником, піонером інсталяції та українського медіа-мистецтва, майстром оптичних ілюзій, кінетичних скульптур, і справжнім візіонером міждисциплінарних підходів. Проєкт у Музеї кіно присвячений 60-річчю від дня народження Гнилицького та 25-річчю громадської мистецької організації «Інституція нестабільних думок». Створили виставку куратори Оксана Баршинова, Лєра Полянськова та Леся Заєць, німецька українка, друга дружина Олександра Гнилицького, художниця, свідок і учасник процесів у новітньому українському мистецтві. У фокусі проєкту – візуальна мова автора, між рухомим та статичним кадром, яка структурується за допомогою кінолексики. У залах – поодинокі полотна та екрани, на яких демонструються відео, а пояснення можна слухати в аудіосупроводі. А ще тут багато простору та голих стін, експозиція буде мінятися, доповнюватися в процесі, з запасників будуть виноситися нові роботи. Також запланована насичена програма: кураторські екскурсії, лекції, кінопокази, діджей сети.

Національній художній музей України (вул. Грушевського, 6)

Головний художній музей країни зберігає твори новітніх українських художників і вперше їх демонструє у такому масштабі. Неминуче ставлячи питання про музеєфікацію сучасного мистецтва взагалі та про методи його демонстрації. Класичний стриманий інтер’єр, світове вікно, тиша поважного закладу – і буйна «нова українська хвиля», півсотні творів реформаторів вітчизняного мистецтва: Павло Маков, Олександр Ройтбурд, Олександр Гнилицький, Валерія Трубіна, Тіберій Сільваші, Микола Кривенко, Олег Тістол, Гліб Вишеславський, Ілля Чичкан, Віктор Марущенко, Олександр Глядєлов, Андрій Сагайдаковський… Представлені й найсвіжіші надходження, а саме роботи Нікіти Кадана, Володимира Кузнєцова, Даніїла Галкіна, Алевтини Кахідзе, Тараса Полатайка та мистецького угрупування «Відкрита група».

Український дім (вул. Хрещатик, 2)

Український дім також виставляє нове українське мистецтво, вписуючи його у тридцять років незалежності. Базується виставка на дослідженнях мистецтвознавця Валерія Сахарука, тут же презентована його книга «30х30. Сучасне українське мистецтво», вона присутня в експозиції як кураторський текст. Склад учасників виставки не розголошувався до відкриття, хоча гучного «відкриття», вибачте за каламбур, у цій сфері уже не зробиш, іншого мистецтва у нас немає, а те, що є, вже стало класикою: Ройтбурд, Тістол, Маков, Голосій, Тетянич, Гнилицький et cetera. Їхні роботи довгою стрічкою біжать по стінах колишнього Музею Леніна, з якого ще не вивітрився дух офіціозу, і це задає свій ракурс сприйняття.

Музей Шолом-Алейхема (вул. Велика Васильківська, 5 а)

Від новітнього – до вічного. Персональна виставка живопису художника Альберта-Лейзера Фельдмана «Дахи нашого містечка» розповідає про світ, який зник, але залишився назавжди. Художник розповідає: «На створення цієї виставки мене надихнули єврейський побут, традиції. Прогулюючись по дахах, можна побачити маленькі, але колоритні епізоди з життя: як євреї жили громадою, спілкувалися між собою, разом проживали радісні, щасливі і складні, трагічні сторінки життя. Як вчили своїх дітей і як старіли. Напевно, саме тому вони залишили після себе такий значущий пласт культури, побуту, мистецтва. Мені дуже хотілося, щоб зникаючий образ єврейських двориків залишився на полотнах, в маслі…»

НЮ АРТ (вул. Грушевського, 28/2)

На виставці представлені автори, сучасна фотографічна естетика і нестандартні пошуки яких задають вектор розвитку фотографічної практики в Україні. Присвячена виставка оригінальному баченню кольору і форми у різних жанрах та медіа: натюрморті, пейзажі, портретній та абстрактній фотографії. Участь беруть Kristina Mos,  Світлана Моісеєнко, Світлана Зарицька, Євгенiя Первак, Наталя Шкурат, Олена Лемберська, Марина Курниш, Катерина Куцевол та інші.

Національний науково-природничий музей НАН України (вул. Б. Хмельницького, 15)

Прекрасне царство флори досліджують не лише ботаніки, його також вивчають  митці, які пропускають крізь себе паралельний вимір морфологічних ознак рослин та відтворюють його в різноманітних техніках ілюстрації. Виставка ботанічного мистецтва вчетверте проводиться в Україні. На ній представлено 68 робіт, які створені 43 художниками з України, Польщі, Росії, Беларусі, Німеччини, Франції та Італії. Тут вишукано поєднуються наука та мистецтво, кожна робота володіє своїм власним «квантово-хвильовим» дуалізмом – їх можна розглядати й крізь призму раціоналістичного світогляду, і пізнавати на художньому рівні.

Арт-кафе «Золоті Ворота» (вул. М. Лисенка, 1)

Роботи Наталії Колесник ми бачили торік на спільній виставці з Оленою Придуваловою. Сьогодні під кураторством знов-таки Олексія Малих (Наталія – його учениця), проходить нова виставка в інтер’єрі «богемного» ресторану. Роботи створені в часи карантинів під впливом біблійних сюжетів Фра Анджеліко, італійського майстра Відродження, і присвячені почуттям втрати можливостей минулого часу і простору. В образах едемського саду, родючого дерева, яке має розділити історію життя на «до» і «потім», проживається обмеженість сьогодення в збідненому пейзажі, силуетах недобудов над темним яром. Живопис виконаний в авторській техніці та левкасі, роботи можна придбати.

Radisson Blu Hotel, Kyiv Podil City Centre (вул. Братська, 17–19)

Онлайн-галерея сучасного мистецтва Spilne Art запросила п’ятьох художників – Ельміру Шемседінову, Антона Тарасюка, Ксенію Дацюк, Захара Шевчука, Дарію Глазатову – попрацювати в Radisson замість майстерень. Результатом резиденції стала виставка робіт, створених в готелі. «Я впевнена, цей експеримент призведе до того, що готель стане простором для натхнення і творчості, не тільки для гостей столиці, а й для самих киян. Для мене важливо робити мистецтво досяжним, тож наш арт виходить за рамки класичної галерей, а тепер – і за рамки класичних майстерень», – говорить Наташа Ткаченко, засновниця Spilne Art. Виставка триватиме до 24 жовтня, кураторська екскурсія кожної суботи.