Безмежне життя смерті, «золоте століття» на продаж, емалеві діалоги, аромати зимового саду та цирк на дроті – Марина Полякова розповідає про найкращі виставки київського тижня.

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

Живописна, доповнена відео, виставка «Безмежне життя смерті» – друга частина мультіжанрового проєкту Віктора Сидоренка «Всі кольори спектру – це біле світло». Вона присвячена практикам кріоніки, тобто заморозки організмів задля примарної надії колись їх оживити, та, зокрема, вилікувати від тих хворіб, перед якими сьогодні медицина відступа. Виставковий зал, занурений у містичну пітьму, нагадує лабораторію лікаря Айболіта, який, щоправда, тепер вже не лікує, а заморожує, заморожує з ранку до вечора, перетворюючи корову, вовчицю, щуку, змію, жабу, коня, собаку, жінку, чоловіка, дитину на льодяні брили неймовірно морського кольору. Вони живі й неживі одночасно, застигли на вузенькому фронтирі між сонячним «верхнім» світом та місячним «нижнім», зберегли у недоторканості тіла, але хто знає, де блукають їхні душі.

Дукат (вул. Володимирська, 5)

Напередодні Нового року проходить Тихий аукціон № 15 з великою кількістю (майже сімдесят) лотів українського мистецтва XX і початку XXI століть. Живопис та графіка таких майстрів, як Леопольд Левицький, Георгій Малаков, Лев Призат, Віктор Зарецький, Олександр Аксінін, Олександр Животков, Роман Сельський, Арсен Савадов, Анатолій Криволап, Матвій Вайсберг, Людмила Семикіна, Олекса Захарчук та інших відсилають до «золотого століття» вітчизняного мистецтва, піку розквіту української школи. Всі роботи можна побачити у виставковому залі «Дукату» до 20 грудня.

Національний музей українського народного декоративного мистецтва (вул. Лаврська, 9, корп. 29)

Виставка творів відомого художника-емальєра Олексія Коваля «Мова емалі. Діалог з киянами», – це, як завжди, демонстрація найвищої майстерності у надскладній декоративній техніці та глибокого мистецького осмислення української культурної спадщини. В експозиції понад два десятки робіт із серій «Мова символів», «Український портрет», «Місця сили» та «Живий світ». Крім того, представлені чотири офорти. У просторі виставки Олексій вибудовує діалог між киянами та видатними українськими творцями декоративного мистецтва, зокрема, косівськими гончарями XIX століття Іваном Баранюком та Олексою Бахматюком і майстринею з розпису тканин Надією Грибань. Їхні твори з колекції музею можна побачити на виставці. А ще Коваль привертає увагу до відродження та реставрації київського Ботанічного саду імені академіка Фоміна.

Музей книги і друкарства України (вул. Лаврська, 9)

Що може бути приємнішим за споглядання чистої краси у такі погоди? Катерина Косьяненко дарує справжнє живописне свято – виставку «Зимовий сад», причому камерні реалістичні натюрморти у її творчості новий етап. У цього уважного до найменших подробиць, доброго реалізму є подих імпресіонізму, на полотнах вібрує тепле повітря, танцюють сонячні спалахи. Але водночас це дуже точне зображення, майже як в ботанічному атласі, тільки з додаванням мистецької магії, що робить квіти вічноживими.

Галерея «Лавра» (пров. Лаврський, 7 б, вхід з пров. Лаврського, 9)

«Куртуазна» художниця Ніна Мурашкіна та іспанський, каталонський, скульптор Хав’єр Ескала були знайомі певний час, але у майстерні в Сан-Кугат-Сасґаррігас неподалік від Барселони, остаточно зрозуміли, що хочуть створити щось спільне – так народилася арт-містерія «Жінка та чоловік». Тут піднесене та земне, розум та пристрасть, канонічна стриманість та бурлеск сплелися в історію вічних, як світ, відносин між жінкою та чоловіком. Історія ця розгортається на живописних полотнах та у витончених лініях сучасної дерев’яної та керамічної скульптури. Триватиме виставка до 20 грудня.

Музей-майстерня І.П. Кавалерідзе (Андріївський узв., 21)

Проєкт «Світ їх не впіймав» присвячено прийдешнім ювілеям: 135-літтю скульптора, режисера, драматурга та кінохудожника Івана Кавалерідзе і 300-літтю Григорія Сковороди, постать якого надихала Кавалерідзе протягом життя (і його пам’ятник Скороводі прикрашає Контрактову). В експозиції понад сотня живописних, графічних та скульптурних робіт сучасних митців з України, Польщі, Грузії, Азербайджану, Італії, Австралії, Ізраїлю, Литви та Словакії.

The Naked Room (вул. Рейтарська, 21)

«Корекція пам’яті» – друга виставка Петра Ряски в цій галереї, і наступна серія оповіді про його стосунки із живописом та перформансом. На цей раз він «переписує» старі інститутські роботи, які вже є практично палімпсестами, так багато разів постановки корегувалися на вимогу викладачів. Ряска знайшов для цих творів елегантне, але й водночас брутальне рішення: він почав укривати їх новими шарами фарби і наповнювати іншим змістом. Така «корекція» не є класичним переписуванням, це радше гра й розмова із собою минулим – з іронією, але й легкою ностальгією. Ряска є однаково успішним випускником Закарпатської академії мистецтв та Львівської школи перформансу, й однаково добре почувається в обох медіа. Але особливо цікавими є ті його практики, де живопис та перформанс постають двома гранями одного твору.

BGRN (Андріївський узв., 36)

Єгор Гордотко – автор робіт, що житимуть в Багряному наступний місяць. Молодий художник з Краматорська, який починав зі стріт-арту та інтервенцій в агресивні міські середовища, а потім перейшов до живопису. Про виставку він каже так: «Короче, останній місяць я збирав вуличні афіші. В серії картин, або просто відтворюю їх, або якось видозмінюю для жарту. Виходить така і фіксація, і рефлексія української сучасності через незвичний елемент». Вийшло прикольно: «Робота жінка в офіс», «Крым без пешего перехода», «Продам волосся» й оце все таке.

Dzerkalo Bar (вул. Іллінська, 20)

Скільки раз, оглядаючись навколо або читаючи стрічку новин, ми отетеріло кажемо: «Це якийсь цирк на дроті!» Художник Євген Кліменко вивернув метафору та показав, яким красивим може бути справжній цирк, а не його соціальна карикатура. Як каже Євген: «Я на даний момент, в цирку, ось у цих всіх танцях, уявленнях, бачу більше життєвості, ніж у нашому житті всьому». В його живопису слони, танцівниці, гімнасти під куполом, хижаки й дресувальники сяють, немов коштовності, на оксамитово-чорному тлі.