Кераміка радощі, робота з уламками, стосунки з образом та анатомія безхребетних – Марина Полякова розповідає про найкращі київські виставки.

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

Дивні форми, сюрреалістичні образи, палаючі кольори, гротеск і гумор – все це прекрасна, ні на що не схожа кераміка Неллі Ісупової. Майстриня з плеяди поважних українських скульпторів, вона продовжує плідно працювати, і множаться персонажі милого ісупівського Всесвіту: чи то люди, чи то звіри, чи то птахи… Мабуть, особлива принадність кераміки Неллі Миколаївни в тому, що вона є космополітичною й одночасно глибоко національною, у ній нерозривний зв’язок формотворення й живопису, а ще при погляді на цей добрий карнавал неможливо втримати посмішку. Радість у чистому вигляді, чарівні дверцята у мир, де немає горя.

Білий Світ (вул. Пушкінська, 21 а)

Марина Біндіч живе у Києві (ми бачили її виставку в Gallery 83), Василь Бедей у Львові. Марина – малює на папері, Василь збиває шматки дерева та складає композиції з іржавих цвяхів. Марина – камерна художниця, Василь – дизайнер інтер’єрів та об’єктів. Між ними різниця у багато років. Те, що їхні роботи опинилися в одному просторі, є грою долі, з одного боку, а з іншого – проявом гарного смаку всіх, хто долучився до створення експозиції. Виставка побудована на контрастах та паралелях між папером і деревом, монохромом і спалахами кольорів, шепотом та бравурними акордами. Василь ніби каже: ось дерево, цвях, фарба, залізо, гілка – якісь уламки, і дивіться, що за об’єкт я з них збираю! Для Марини «уламки» (бита порцеляна, шматочки книжкових аркушів, рослин) не поєднуються, між ними завжди залишається промовиста дистанція, і «система» тут дійсно щось більше, аніж сума частин. А ще в експозиції чарує напруга між оголенням художнього прийому у Василя та його прихованням у Марини. Ви ні за що не здогадаєтесь, чим вона це намалювала, і навіть коли прочитаєте матеріали на ярличку, все одно не повірите.

Дукат (вул. Володимирська, 5)

З Віталієм Кравцем галерея працює вже чимало років, пригадаємо давню виставку в «Едукаторіумі» і недавню тут же, в «Дукаті». Новий проєкт – антиросійська сатира, але це тільки верхній шар сприйняття. Кунсткамера Віталія народжувалася під час повітряних тривог, коли треба було адреналін і тугу у щось переплавляти, і власне тривалість певної тривоги іманентно присутня у кожній роботі. При цьому емоційність стресу контролюється раціональним відстороненим поглядом художника на твір. Ну а хто ж ті безхребетні, яких автор анатомує? Олександра Сергійовича «Гарматного» або «ізбушку» на курячих лапах глядач впізнає, з іншими складніше, бо вони є конструктами, зібраними з різних елементів (тілогрійка, золоті куполи, армійський кашкет і вушанка, самовар і гармошка). Власне, як і російська культура з російською ідеологією – зараз видно її безхребетність та штучність. Частки вже не тримаються клеєм «величі», конструкція хитається, в кунсткамері день відкритих дверей, потвори стрибають самі по собі.

Imagine Point (пр. Голосіївський, 86/1)

Альона Кузнєцова відома абстрактним живописом, і досить дивно було побачити її сюрреалістичний фігуратив. Виявилося, що такі роботи почали якийсь час назад ніби самі проситися на світ, щось шепотіти глухими голосами про життя й смерть, про довгу ніч, виблискувати очима під масками, складати пальці у незрозумілі знаки. А повноти ця інтуїтивна серія з десяти робіт – коли розумієш, що все не просто так, – набула при зіставленні з гобеленами Жанни Петренко. Коли експозицію почали розвішувати, розповідають художниці, сюжетні, формальні та кольорові паралелі народжувалися наче самі собою, і це була магія. У Жанни – важка, впевнена матеріальність старовинної гобеленової техніки й тонкий, стрімкий рух сюжетів, де і пейзаж, і портрет, і ерос. У Альони – вихоплені з потоку днів спостереження: маленький «зайка» в метро, небезпечна розкіш фуршету, переправа у відсутність… А ще її ж кераміка, і ця біло-рожева «зефірка» така оманлива у своїй беззахисній ніжності. В рамках виставки планується показ фільму, створеного Альоною Кузнєцовою, слідкуйте за об’явами у Фейсбуці галереї.

Музей книги і друкарства України (вул. Лаврська, 9)

Виставка графіки та фотографії «De libertate. Україна понад усе» присвячена Дню державності України. «Оригінальні роботи 10 видатних вітчизняних художників XX–XXI  століть з фондової колекції музею унаочнюють тяглість викликів, що століттями виникають на шляху українського державотворення», – пишуть організатори. На виставці представлена графіка родини Якутовичів, А. Базилевича, С. Караффи-Корбут та ін., а також світлини Ореста (Д. Козацького), В. Спешилова, С. Ратинського, О. Пальчика, М. Тимченка, створені під час війни. Під час роботи виставки відбуватимуться лекції та заходи, пов’язані з темою становлення української державності.