Документація війни, архів Марущенка, «бітли» Ройтбурда, «воїни світла» Вітика і п’ята хвиля еміграції – Марина Полякова оглядає найкращі київські виставки першого тижня жовтня.

Український дім (вул. Хрещатик, 2)

В центрі Києва відкрилася масштабна фотовиставка «Спалах. Українська фотографія сьогодні» під кураторством Олександра Соловйова. Організатори пишуть: «Війна в Україні актуалізувала насамперед ті види мистецтва та інструментальні засоби, які здатні до миттєвого відображення дійсності. Серед них – фотографія, що стала основним медіумом, який відображає події війни та висвітлює різноманіття досвідів та сьогодення українців. Особливого значення у процесі рефлексії гарячого потоку подій набуває документ, репортаж, хроніка. Працювати в полі історії – виклик. Сьогодні роботи фотографів стали частиною інформаційної війни, війни образів та наративів, де вони змушені протистояти штучно згенерованим фейкам. Зрештою, саме фотографія є одним з впливових інструментів, які несуть цю правду війни у світ і дають Україні солідарність і підтримку». У просторі Українського дому можна побачити світлини Олександра Глядєлова, Максима Дондюка, Дмитра Козацького, Павла Мазая, Олександра Чекменьова та інших вітчизняних фотографів. Усього в проєкті взяли участь 48 митців.

Vakulenko Art Consulting (вул. Костьольна, 8)

Олександр Ройтбурд за життя став класиком новітнього українського мистецтва, а тепер кожна його виставка – це нагода ще раз пригадати, яким він був нестримним, вітальним вигадником. Юрій Вакуленко представив виставку невелику, але виразну, адже тут присутні роботи Ройтбурда з відомих циклів «Якщо в крані немає води» й «Галантна доба Просвітництва», а також твори з приватних колекцій, серед яких портрети «The Beatles», Енді Воргола, Григорія Сковороди, Бенджаміна Франкліна… Культові персони та наративи щодо них − одна з важливих тем у Ройтбурда, художник жонглював змістами, сміливо посилався на світову культуру, переосмислював її, знімав позолоту, розбивав саркофаги.

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

Макс Вітик народився у Львові 1964 року, опинився в Америці наприкінці 1980-х, отримав спеціальність геолога, зробив велику кар’єру у нафтогазовій галузі. Першу картину він створив у 35 років – і продовжує малювати, а ще зібрав велику колекцію українського сучасного мистецтва. 2 жовтня відкрився його доброчинний виставковий проєкт, до якого увійшли 25 робіт. В основі експозиції – серія «Воїни світла» з дванадцяти великих полотен: експресивних, яскравих, ефектних. Ця серія розповідає про історичні події, у яких брав участь Макс Вітик під час перебування в Україні у 2013–2015 роках. Раніше ця серія вже виставлялась у Базелі, Гаазі, Каїрі, Нью-Йорку, Техасі та Маямі, а тепер демонструється у нас задля підтримки країни під час війни. Макс Вітик говорить: «Коли я працював над серією Воїнів світла, думав про людей, яких бачив у Києві під час революції: відкриті, доброзичливі, нерозважливо хоробрі, наївні і чисті, майже як діти. У циклі важливу роль відіграє колір – я прагнув перенести на полотно вибухові емоції, пережиті на Майдані, заповнюючи простір навколо нас енергією вибухів кольорів. Тепер, після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, ці роботи набули для мене нових сенсів та ще більшої актуальності».

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

«Життя триває між небуттями – після народження та до відходу у вічність. Питання: чим є людське життя – процесом чи станом? – вирішується щомиті». Ще одна виставка в галереї – «Стан», міждисциплінарний колективний проєкт, у якому об’єднані відеоарт, живопис і поезія спільною темою людського буття у точці перетину часу та простору. Свої роботи представили художники Володимир Падун і Людмила Роздобудько-Падун, вірші – Віктор Гріза.

Галерея РА (вул. Б. Хмельницького, 32)

Відомого українського фотографа Віктора Марущенка нема з нами вже два роки, і портрети на виставці, звісно, не «нові» за часом створення, але «нові» як віднайдені артефакти. Під час обробки його фотоархіву були знайдені невідомі зйомки 2005-го – світлини, зроблені для київського журналу «Час.UA» (існував у 2005–2006 роках), з яким Віктор Марущенко співпрацював як запрошений фотограф. Більшість фото з цього архіву – портретні зйомки. В об’єктиві майстра політики, вчені, режисери, художники, актори, журналісти, письменники (наприклад, одіозний Янукович – на головному фото)… Переглядаючи експозицію, немовби доторкаєшся до того буремного часу.

Музей української діаспори (вул. Князів Острозьких / колиш. Московська, 40 б)

Історики нараховують чотири великі хвилі трудової та політичної еміграції з України на Захід. На жаль, ось вже й п’ята – її склали біженці від російської навали. Історико-мистецький виставковий проєкт «П’ята хвиля» (куратори Ганна Лексіна та Оксана Підсуха) розповідає про відомих українських емігрантів ХІХ–ХХ століть, а також репрезентує історії й творчість сучасних представників української культури, котрі у 2022 році були змушені залишити свої домівки й виїхали за кордон. Що їх поєднує, а що різнить? Як перегукуються долі видатного диригента Олександра Кошиця і наших сучасників ‒ композитора Валентина Сильвестрова та солістки Національної Опери України Ганни Муромцевої? Представниці знаменитої мистецької династії Катерини Кричевської-Росандіч і молодих українських художниць Наталії Діденко та Чі Шаотін? Видавця Агапія Гончаренка і сучасної української письменниці Євгенії Кононенко? На виставці представлені історичні й сучасні світлини, а також вибрані плакати українських мистців, присвячені темі втрати рідного дому.

Музей-майстерня І. П. Кавалерідзе (Андріївський узв., 21)

Діти російсько-української війни – ті, хто зростав у комфортній мирній країні й не повинен був зануритися у цей жах. Але доля вирішила інакше. Студенти Фахового коледжу мистецтв та дизайну КНУТД представляють виставку робіт, створених весною і влітку 2022 року, «Пробудження світла». В експозиції – плакати, графіка і живопис, різнобарв’я жанрів і стилів. І світло, попри все.

Музей Шолом-Алейхема (вул. Велика Васильківська, 5 а)

Альберт Фельдман – ізраїльсько-український публіцист, меценат, громадський діяч, політичний експерт, психолог, художник – представив у музеї роботи з проєкту «Філософія часу», створені після 24 лютого. Працювати фарбами у великому масштабі він не міг, тому створив камерну графіку, в якій зобразив тридцять жанрових сценок і портретів, старий єврейський світ, – що був і зник. «До Рош-ха-Шана, за умов повномасштабної війни, хотілося зробити особливу виставку. Війна війною, а люди живуть, іноді усміхаються, мріють. Картини – спосіб передати думки, які переживають люди в Україні, адже часи змінюються, а проблеми та смисли залишаються. Я задумався над тим, чого найбільше хочеться людям у цей непростий, але історичний період. Напевно, щирості, радості, глибини», – зазначає автор. Роботи Альберта Фельдмана супроводжуються віршами Ігоря Губермана у перекладі Володимира Каденка. Виставка триватиме до 30 жовтня.