Художник & мольфар, Миколаїв у темряві, херсонський щоденник, сіль землі та червоне сакральне – Марина Полякова розповідає про найкращі виставки тижня.

Imagine Point (пр. Голосіївський, 86/1, вхід з вулиці)

У новій виставці «Alter Ego. Олексій Малих, Гнат Чугай» галерея розширює одну з головних тем цього божевільного року. Це пошук укриття, сховища – у Карпатах, які зараз надали прихисток багатьом українцям з «гарячих» регіонів і в тому числі митцям, або ж у минулому особистому чи загальнокультурному, або ж у певній альтернативній реальності, де живуть наші другі половинки. Історія цієї великої, насиченої змістами виставки нелінійна. Вона мала відкритися 25 лютого і вмістити презентацію каталогу робіт Олексія Малих. Але потім була довга перерва, художник працював у польських Карпатах, у селі Яворник, створив у тому числі цикл робіт «День №…», побудований на характерній для автора системі символів (наприклад, «День № 41» ми бачили у добірці мистецтва воєнної доби). Ну що ж, Київ вистояв, і виставка дочекалася свого відкриття, як і презентація каталогу – це серйозне видання з прекрасною поліграфією. До експозиції увійшли роботи Олексія різних років – від фантазійного фігуративу до абстракції, від «чесного» олійного живопису до реді-мейдів з елементами асамбляжу. Ну а головна інтрига: де ж там роботи Олексія Малих, а де – таємничого наївного митця Гната Чугая, котрий живе в українських карпатських Буковцях і керує стихіями за допомогою мольфарських хитрощів? Цю інтригу ми вам просто так не відкриємо: треба відвідати виставку.

Dymchuk Gallery (вул. Ярославська, 21)

Відкриття виставки молодої миколаївської фотографії пройшло при світлі ліхтариків та свічок. Відповідальність за цей перформанс узяла на себе Російська Федерація, яка залишила Київ без електроенергії. Втім, якби таких обставин не було, їх треба б вигадати – відкриття вийшло дуже ефектним. Проєкт «MYPH» присвячений школі концептуальної та арт-фотографії, котру заснував у Миколаєві 2018 року Сергій Мельниченко. З часом школа перетворилася на велике ком’юніті, яке об’єднало учнів і випускників з усієї України та поза її межами. Починаючи з лютого, школа активно бере участь у волонтерському русі, збирає кошти для потреб ЗСУ та на гуманітарну допомогу. В рамках виставки презентовано книгу «MYPH» видавництва «Родовід», до якої увійшли роботи 63 авторів школи.

Арт-простір Будинку кіно (вул. Саксаганського, 6)

Ще одна ефектна фотовиставка – «Херсонський щоденник» Михайла Рая (куратор Валерій Лещинський). Рай – колишній морський офіцер, перебуває в окупованому Херсоні та з першого дня війни веде щоденник. В Інстаграмі він робить дописи й створює реалістичні цифрові колажі про життя у тій важкій, задушливій фантасмагоричній атмосфері, яку влаштували херсонцям загарбники, про своє переживання воєнних реалій. «Хтось бере до рук зброю, хтось займається волонтерством. У мене найкраще виходить робити фотоколажі та писати», – розповідає про свою діяльність Михайло. Виставка триватиме до 20 листопада.

Київська картинна галерея (вул. Терещенківська, 9)

І ще одну фотовиставку, на цей раз документальну, можна відвідати до 30 жовтня. Великий фотопроєкт Андрія Котлярчука присвячений рядовим визвольної війни українського народу. Виставка «Сіль війни» – частина проєкту, свідоцтво про події на передовій під час оборони Києва. У складі загону добровольців «Братство» при ГУР МО ЗСУ Андрій Котлярчук провів на передовій три тижні, бачив усе своїми очима. Війни виграють не генерали, а вчорашні програмісти, фермери, інженери та бармени. Вони витягують на собі весь буденний тягар протистояння, цілодобово героїчно працюють на передньому краю та у ворожому тилу. Ця історія про герць українського народу, про молодість і відвагу, про людей, котрі переломлюють свій страх, тому що прийшов час захищати Батьківщину.

Avangarden gallery & wine bar (вул. Січових Стрільців, 23 а)

«Червоне» – серія живописних робіт художниці Ганни Богачук, яка зараз перебуває в евакуації у Вільнюсі. Червоний – ключовий колір українського народного мистецтва і традиційної вишивки, символічно насичений: вогонь, життя, кров, кохання, свобода… Ганна Богачук досліджує споконвічне значення цього кольору в етнічних візуальних кодах, народному мистецтві й традиціях. На виставці її роботи поєднані  з автентичними українськими рушниками.

Головна світлина: Флора Гаценко, відкриття виставки «MYPH»