10 цікавих і важливих поетичних книжок, що з’являться на Книжковому Арсеналі. Це вибір Поліни Логвінової, співвласниці мережевої книгарні  «Лавка Бабуїн»

«Антологія української поезії ХХ століття», А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2016

Мабуть, найочікуваніша збірка: величезний (1280 сторінок!) і легкий (обрано тонкий «біблійний» папір)  фоліянт містить у собі вірші кращих українських поетів  XX століття, народжених до 1950 року, – від Тичины до Лишеги і Кичинського.

Павло Тичина

Трохи не доспиш,

трохи не доїси —
то й вірші гарні пишуться.
· · · · Мораль: як хочеш
· · · · буть поетом —
· · · · · · · · не спи уліжно,
· · · · · · · · не їж уїжно.
· · · · · · · · Будь настільки тонкий,
· · · · · · · · щоб хміль поезії
· · · · · · · · круг тебе
· · · · · · · · вився.

18.04.1919

Євген Маланюк

Він дихне холодним духом бурі
І змете руїни, як сміття.
Ані Божа Мати, ані Юрій
Людського не захистять життя.

І душа без стін і без одежі
Встане перед карою Руки…
Тільки вітер в Книзі Спостережень
Перелистуватиме віки.

12.01.1933

Райнер Кунце. Чутливі шляхи. Переклад Петра Рихло.Чернівці. Книги – ХХІ, 2016

Райнер Кунце – легенда німецької літератури. Його перекладали та видавали 30 мовами, тепер – і українською. На пострадянському просторі він майже невідомий внаслідок того, що був дисидентом в НДР. Тим часом у світі давно зачитуються віршами, що належать до «самих вишуканих артикуляцій новочасної німецької лірики».

ДИТЯЧИЙ МАЛЮНОК

Ти зобразила прямокутник

над ним трикутник,

після цього (вельми косо) дві лінії диму –

і ДІМ

був готовий

Ми не думаємо над тим,

що для нас

непотрібне

Ірина Цилик. Глибина різкості. Чернівці: Meridian Czernowitz, 2016

«… Ті чотири цикли – про родинні кістяки у шафі й скелетики висушених квітів у старих книжках, про мир і війну, війну і мир, про нездатність жити тут-і-тепер і ще більшу нездатність тут-і-тепер не жити».

Холодно, тепло, тепло і знову холодно,

знову непройдені рівні й глибокі тріщини.

Хтось на коліна кладе мені сиву голову.

Ти потерпи. Ще день, ще життя, ще трішечки.

Білими плямами— лиця чиїсь в розфокусі.

Хто вони, хто? Далекі близькі і втомлені,

мовчки зникають; в кожнім сутулім корпусі

знаки питання міцно в хребет вмонтовані.

Зламані долі й щастя як заперечення.

Рани фантомні й клаптики подорожника.

Але пливуть на нерест супроти течії

люди у ті місця, де були народжені.

Холодно, тепло, хто вони, хто, чи варто, чи

можна збагнути правду, побиту шашелем?

Давніми таврами— лиця із фотокарточок

дивляться так уважно очима нашими.

І за законами вічної діалектики

ми впізнаємо ці суперечні проблиски.

І розсипаються в пальцях крихкі скелетики

між сторінок засушених кимось пролісків.

Альфред Ґонґ. «Маніфест Альфа». Переклад Петра Рихло. Билингва, Чернівці. Книги – ХХІ, 2016

Альфред Ґонґ народився у Чернівцях та вчився у школі разом з Паулєм Целяном.  На їх долю випало пройти концтабори, ненадовго зустрітися в післявоєннім Бухаресті та назавжди розійтися. Целян мешкав у Парижі та з неясних обставин покінчив із собою.  Альфред Ґонґ, донедавна майже невідомий, жив у Нью-Йорку та помер в лікарні для душевнохворих.

Реквієм Альберту Ейнштейну

Так ширяє твоя душа,

звільнена у безмежнім просторі,

звільнена від магнітного й земного тяжіння,

від страждань і старіння,

високо ширяє, щоб віднайти

найостаннішу таємницю:

формулу, що проста, наче Бог,

така проста, виразна і ясна,

як усі зорі літньої ночі,

зібрані у єдину сльозу.

Вона посміхається, твоя невинна душа,

вона сміється, як не могли сміятись

жодне око, жодні уста:

великі мужі дискутують про мозок…

І мурашка, яка заповзла

на мою сандалю, – вона проживає свій день

гідно й розважно.

с(Ш)тиль. Антологія літературної студії «Сім Герц». «Крок», 2016

Литературна студія «Сім Герц» –  експериментальне поэтичне об’єднання з Тернополя.

Назва «Сім Герц» абревіатура і спочатку звучало як «Сім Гертс» –  «студія імені Гертруди Стайн». Гертруда Стайн відкрила шлях до літературної історії так званому «загубленому поколінню». Тернопольські поети, здається, наполягають на тому, що кожне поетичне покоління – загублене і тому приречене на пошуки – самого себе.

Борис Херсонський. Родинний архів та інші вірші, ВСЛ, 2016

В першу україномовну збірку одного з найвідоміших російськомовних поетів України увійшли тексти двох книг:  «Родинний архів» (2003) и «Мармуровий листок» (2009), декілька поетичних циклів в перекладах самого Херсонського і  Маріанни Кияновської, а також вірші, що були написані одразу українською (2013 – 2015 роки).

Вхід у Місто — а виходу з цього міста нема,

тобто є — на Голгофу, сиріч в нікуди.

Пітьму випромінює сонце, світла ж сонця — катма!

Жовч тече у Йордані — замість води.

За мить гримітиме слава, за три дні — ганьба, сміття

змішається з квітами, з кров’ю — слина роззяв.

Але, в принципі, усе як і завжди, таке життя,

люди квапляться — в кожного безліч справ.

Місто буде зруйноване — але ще стоїть, при горі.

Ті з юрми, що осанну співали, втомлені, розійшлись.

Люди кажуть, Ісус із храму прогнав міняйл, гендлярів.

Всі готуються святкувати, все у всіх, як колись.

Ростислав Мельників. Апокрифи степу.  ВСЛ, 2016

В «Апокрифи степу» увійшли вірши за останні 20 років творчості харківського поета і філолога. Проте це зовсім нова книжка, своєрідні «спроби філології подорожей”. 

поїзди моєї республіки

не завжди приходять вчасно

поїзди моєї республіки

не завжди знають своєї наступної станції

інколи вони їдуть безвісти і не повертаються взагалі

тоді розпачливий крик проймає залізницю

подейкують

то голосить привид першого паровоза

рейки для котрого пропалили цей жилавий степ

поїзди моєї республіки

ніколи не зважають на подібні дрібниці

їхні колеса щоразу вибивають нові ритми старих легенд

і це дає підстави не зважати на подібні дрібниці

навіть коли рейки вкриваються іржею і трухнуть шпали

навіть коли вимкнені усі семафори й сигнальні вогні

навіть коли пожовклі від часу мапи сполучень

не передбачають жодного руху

і всі колії ведуть у тупик

поїзди моєї республіки

розрізають тишу

вони їдуть

адже

у них

як і в моєї республіки

немає вибору

Лесь Белей. Книга про ліс. ВСЛ, 2016

«Книга про ліс» – два дуже різних між собою корпуси текстів. Недарма ж і сама книга розділена на дві частини: In Silva та Ex Silva. Перша – це мандри історіями Лісу, його стежками і звуками, символами і рефлексіями, ним породженими. Друга – це вихід за межі Лісу, у Місто, яке теж наповнене своїми символами та історіями.

напівголі дерева

обступили будинок лісника

йому довелося хукати на годинник,

аби той не зупинився, хоча самому

так і не вдалося сповільнити дихання

до ритму осені,

а ця пора року карає поспіх

листопадом

тільки вітер вірив на слово

деревам, що ще жовтень

деревам, що танцювали на місці,

немов циганські ведмеді,

щоб зігрітися

Юлія Мусаковська. Чоловіки, жінки і діти. ВСЛ, 2016

Тут перемішано все, з чим і як ми живемо останні роки: разючі зміни, біль, страждання, втрати, війни… а також те, що можна назвати щастям жити.

падає каштан –

аж там

паморочиться в голові

лови

вилами по воді

дим дим

дивиться на засліплені ним

тим –

пани обвуглених пнів

мів if

снів не бракую на всіх

не встиг

стихнути запобігти і

зберегти

ти сам

поморозь

misery

чі зоря чи таки каштан

шшш! – там

Дмитро Павличко. Грiм у сiчнi. Основи, 2016

Нова книжка старого поета. «Я в січні народився, в день щасливий, Точніш сказати, сьомого числа…»

Над морем злобності, відомсти, зла,
Над океанами підлоти й бруду
Мене любов незрима вознесла
Й сказала: «Я з тобою завжди буду!»

І відлетіла в неба глибину,
Закохана в червоні зблиски грому,
І я збагнув – її не здожену,
А на висотах страшно буть самому.

Я закричав: «Любове, де ти є?
Вернись, бо в темряву впаду й загину!…»
Вона верталась, і життя моє
На руки брала, як малу дитину.