IST Publishing видає класичну на сьогодні книгу Джона Берджера «Як ми бачимо» (Ways of Seeing).

Перш за все зауважимо, що Берджер приходить до українського читача з традиційним вже запізненням: його революція в мистецтвознавстві відбулася на початку 70-х. Спочатку був знятий телесеріал, він набув незвичайної популярності, і книжку було написано за його мотивами.

Джон Берджер. Як ми бачимо. Переклад  Ярослави Стріхи. IST Publishing, 2020

Телемонологи Берджера про сучасне сприйняття класичного живопису здавалися скандальними і провокативними: він зрівнював у правах копію з оригіналом і фокусував увагу не на живописі як такому, але на історичних і соціальних реаліях навколо картини.

Спочатку все ж таки не можемо не згадати героя ліричної драми Аббаса Кіярастамі «Копія вірна». Той був англієць, і так само, як  Берджер, запевняв, що в епоху відтворюваності глядач не здатний розрізняти копію та оригінал, та йому це за великим рахунком і не треба: він все одно вкладає в старе мистецтво нові і власні сенси.

Проте й сам Берджер теж такий собі «копіїст», він не відкриває Америку, лише нагадує давні роботи Вальтера Беньяміна. По-справжньому захоплюючий він тоді, коли коментує ті або інші полотна, здебільшого голландців, при цьому сюжетом послідовно стає не техніка живопису і не композиція, а реальний контекст. Так він приводить ціле зведення цитат з професійних мистецтвознавців, – усі вони з різним успіхом міркують про «Регентів гарлемського притулку для престарілих» Франса Хальса, про темний фон, про колорит, про діагональ. Сам же Берджер пояснює, що суть не в них, але в тому, що люди, зображені на цій картині, замовили її 86-річному збіднілому художнику, не давши йому померти з голоду. І він їх намалював, вони на нас дивляться: вони продовжили його земне життя, а він надав їм життя вічного.