Галерея «Триптих Арт» відкрила виставку живопису Ганни Гідори «Тінь вітру».

Дві роботи давні, 2003 року, з серії «Небокрай», виставлені на торцевих стінах і задають рамку експозиції, «Формула горизонту. Вправа четверта», створена в 2017–2021 роках, і ще чотири зовсім нові роботи. Це дуже невелика, візуально спокійна виставка, за стилістикою наближена до нефігуративу. Але простою та майже нефігуративною вона виглядає тільки на перший погляд.

Для того щоб відкрити її глибокі змісти, треба пригадати, що Ганна Гідора не тільки живописець. Вона працювала з керамікою, а з 1993 року її ім’я пов’язане з пленерами у Могриці на Сумщині, які пізніше перетворилися на ленд-арт симпозіум. Власне кажучи, живопис Гідори – це фокус, в якому зійшлися любов до археології та відчуття простору і часу, розуміння красоти кераміки з її об’ємами та фактурами і, нарешті, глибока, з дитинства, закоханість у пейзажі навколо Могриці. Там у середині та наприкінці мезозою плескалося тепле море, і білі крейдяні скелі Могриці – це осадочні породи, створені з міріадів малесеньких мушель. А ще Могриця – це колишнє скіфське городище, древнє слов’янське поселення, м’які зелені пагорби, гра освітлення та вітри, вітри, вітри.

Коли все це тримати у голові, роботи Ганни Гідори оживають. З напівабстракції з’являється реальний пейзаж, і упізнається саме як пейзаж із членуванням композиції по горизонталі на землю й небо. Дуже стару землю, розтріскану від сонця, розмиту вітрами й дощами, і старе поважне небо, яке бачило створення світу. І динозаврів, так, і динозаврів.

Текст: Марина Полякова

Світлини: «Триптих Арт»