• Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • 111 слів
  • Екран
  • Сцена
  • Стиль
  • Про нас

111 слов

Прочитать

«Книжковий арсенал»: голоси жінок у сучасній українській літературі

26.05.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 12 книжкових новинок холодної весни

15.05.2025

Прочитать

Ірина Белан. «Граппіг. Kumedno»

29.03.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок для теплої весни

26.02.2025

Прочитать

Передзамовляй це: 9 книжок на Новий рік

22.12.2024

Стиль

Прочитать

«BUDZIRKA»: креативний кластер, елегантні рішення

23.05.2025

Прочитать

PAD Paris 2025: п’ятірка найкращих стендів

05.05.2025

Прочитать

Ярмарок дизайну Collectible – 2025: вічне та ефемерне

22.04.2025

Прочитать

«Бруталіст» і Бреєр

11.04.2025

Прочитать

TEFAF Maastricht 2025: абсолютно суб’єктивний рейтинг

02.04.2025

 

inший Kyiv

Культура Великого Міста
  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

inший Kyiv

  • Місто
  • Тиждень
  • Арт
  • Сцена
  • 111 слів
  • Екран
  • Про нас

In 111 слів

Поки літо не скінчиться

822 Просмотров 29.03.2021

Поки літо не скінчиться Pin It

Письменниця та дослідниця медіа Євгенія Кузнєцова написала свій перший роман – «Спитайте Мієчку» (про не-роман «Готуємо в журбі» ми розповідали раніше). Родинне гніздо – старий будинок у селі, який обступають верби й кущі, «мітохондріальна Єва» бабуся Теодора та її нащадки – жінки, які розлетілися по світі, тягнуть далі й далі нитку життя: сварячись, заздрячи одна одній, осуджуючи й люблячи одна одну, чоловіків і дітей. Іноді жінки повертаються до рідної хати, до бабусі, щоб відшукувати себе, вирішувати, куди рухатися далі.

Магічний реалізм, на якому Євгенія знається як дослідниця, проростає тут, на нашому ґрунті, можливо, не так смаковито і хижо, як у розпеченому сонцем маркесовському Макондо, але від нього нікуди подітися, і не хочеться. Він задає напругу, таємницю, він вабить та обіцяє – от-от щось таке відбудеться, бо шепочуть кущі ожини, стікають соком фрукти, скриплять двері, а Лілічка і Мієчка знаходять нові й нові теми для розмов. До того ж кіт Яков втік і не повернувся – мабуть, щось знав.

Євгенія Кузнєцова. Спитайте Мієчку. Видавництво Старого Лева, 2021

Ввечері вони втрьох сиділи біля садка. Лілічка з Мієчкою простелили на бетонних сходах прабабину ватяну ковдру, червону, як комуністичний прапор, і сиділи, притулившись одна до одної. Для бабусі вони принесли стілець і поставили навпроти себе. Вона вже не могла сидіти з ними на сходах.

– І чого ви поприїжджали? – спитала бабуся.

Її питання ніяк не могло образити, тому що обидві сестри знали, що це питання-переживання.

– Перевал, ба, – сказала Лілічка.

– І довго будем перевалюватись?

– Поки літо скінчиться.

– Нехай.

Вони сиділи так, поки комарі вже перестали звертать увагу на пшикання спреями, поки верб вже майже не було видно у сутінках, поки під ногами не почали повзати їжаки, а в річці не заспівали жаби.

На ніч залишили прочиненим вікно у садок, знайшли нічні сорочки з мереживними рукавами, оборочками за коліньми і ґудзиками на грудях. Ті, що були з ґудзиками на грудях, Лілічка носити не могла, тому взяла і обрізала всі ґудзики до одного й охайно склала їх у вазочку на підвіконні. Ледь світив місяць, шаруділи їжаки і було майже непомітно, що тут пів року ніхто не жив.

нові книжкичитати
Share

Читайте также

Просмотр

Канон и его деконструкция

Просмотр

«Прибытие»/ «История твоей жизни»

Просмотр

«…сам-один і якось збоку»

Просмотр

Абрахам Вергезе «Рассечение Стоуна»

Просмотр

Между Киевом земным и небесным

Просмотр

Книжка про нас

Просмотр

Дізнатися хто зростає в парку

Просмотр

Одурь или Шиллер, или 21 год назад

Предыдущий пост

«Нет больше размытого, аморфного…

In Арт

«Нет больше размытого, аморфного постсоветского человека…»

Просмотр

Следующий пост

Opinion: пам’ятник Гоголю на узвозі…

In Місто

Opinion: пам’ятник Гоголю на узвозі  

Просмотр

Instagram не вернул 200.

© 2025 inший Kyiv - All Rights Reserved.

Партнер сайту: