Наша війна на французькому паркані, трохи кольорів у бетонних джунглях та Олег Соколов як предтеча одеського нонконформізму – Марина Полякова розповідає про мистецькі події тижня.
Посольство Франції в Україні (вул. Рейтарська, 39)
Жорсткий карантин у Києві змогла подолати «Французька весна»! Щорічний фестиваль відкрився і подарував киянам, які скучили за подіями, виставку фотографій Олександра Глядєлова (лауреата Шевченківської премії) «Східний пейзаж». Чотирнадцять світлин розміщені на паркані посольства Франції, побачити їх можна у будь-який час. Щоправда, позитивного настрою у наші скрутні часи вони не обіцяють – бо тема невесела. Війна перетворює квітучі колись землі на території – спаплюжені, вкрай небезпечні та безнадійні. Зі зруйнованими будовами, потрощеними шибками, покинутими напризволяще автівками, розбитими дорогами… Війна стає повсякденністю, і вже здається, що так було завжди і тепер буде завжди. У всякому випадку, документальні світлини Олександра Глядєлова не передбачають катарсису, за яким наступає очищення та прозріння. На питання «навіщо?» відповіді немає. Виставка триватиме до 10 травня.
Факультет інформатики та обчислювальної техніки Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського (вул. Борщагівська, 100)
Зображення на Гугл-мапі за адресою Борщагівська, 100 багато розповідає про нас – про ставлення до міського середовища, про естетику потворного, в якій ми живемо і вже не помічаємо ту клоаку. Страшний паркан, неплідна земля, обідраний бетонний фасад інститутської будови – от що зберігає Гугл. Nelio – француз, ліонець, стріт-артист, або ж вуличний художник, який працює з різними напрямками нефігуративу. В рамках фестивалю «Французька весна» Nelio вкрив фасад факультету абстракціями: блакитними, рожевими, зеленуватими. Побачити роботу можна буде з 19 квітня. Чесно кажучи, коли там, на неживому клаптику київської землі, серед сірої радянської забудови, розпочалася якась движуха, хотілось плакати від щастя – невже хоч щось зміниться? Змінилося.
Національний художній музей України (вул. Грушевського, 6)
NAMU відкриває ретроспективну виставку робіт одеського художника Олега Соколова (1919–1990). Оригінальний майстер, ні на кого не схожий, він віддавав перевагу, скажемо так, лаконізму в образотворчому мистецтві, експериментував з каліграфією, монотипіями, з 1950-х років захопився абстракцією – дуже делікатною, сухуватою, але напруженою зсередини, тому що Олег Соколов намагався поєднати її з поезією та музикою (як, згадаємо, і Флоріан Юр’єв), відшукати певні перетини. Процитуємо художника Олександра Ройбурда: «…предтеча одесского нон-конформизма Олег Аркадьевич Соколова не состоял ни в официальном, ни в “неофициальном” цеху. Он был сам по себе, и многие “крепкие профессионалы” относились к нему снисходительно и близоруко, не желая замечать, как в своих графических “фокусах” и медитациях он, средствами, казавшимися им наивными, нередко опережал их время и их самих – как эстетически, так и концептуально». Ну а як це втілювалося візуально – можна побачити на виставці «Олег Соколов: колір, музика, слово» після завершення локдауну. Відкриття транслюватиметься 16 квітня на сторінках музею в YouTube, Facebook та Instagram.
