Першу крафтову пончичну Ponchyk Boy треба шукати у підворітті на вулиці Олеся Гончара, 24, трошки нижче перетину з Ярославовим Валом, і шукати наполегливо – двері непоказні. Інтер’єр теж скромний, якщо ви думаєте взяти пончики й каву і посидіти, як у кафе, то не думайте: приміщення маленьке, місць бракує. Власне, пончична розрахована на купівлю з собою.
На довгій вітрині лежать різні види пончиків, усього їх 25, і тут царює гендерна нерівність – пончики дійсно самі хлопчики: Толік (сезонний), Рікардо, Боббі, Кіану, Рауль, Марчело… Вони великі, виготовлені з натуральних інгредієнтів, з різного тіста, з різними топінгами: полуниця, апельсин, карамель, кориця, ваніль та інші. До пончиків можна взяти напої: каву, чай, комбучу, мате…
Власне кажучи, незрозуміло, чому робити класні пончики не могли всі ті, хто роками випікає пончики традиційні: у якихось стрьомних кіосках, у чанах з чорним маслом. Вони не змогли, а Олександр Жиляєв, Олексій Маурін і Тамара Крючкова – змогли. Ponchyk Boy інноваційний заклад не тільки за асортиментом і якістю, а й у засобі оплати. Тут не приймають готівку, немає терміналу, сплатити можна тільки за QR-кодом. Здається, є в цьому якийсь елемент сегрегації покупців за принципом технічної продвинутості, але ось так.
Свіжовідчинена пончична працює у тестовому режимі, до 15-16 години, але о пів на третю вже мало шансів знайти асортимент пончиків, вони закінчуються раніше.
- «Кіану» – body: класичний бой, outside: мангова глазур, пластівці чилі – 35 грн
- «Тео» – body: пряний бой, inside: кавовий крем, outside: цукрова глазур, мелена кава – 40 грн
- «Кевін» – body: пряний бой, outside: кленова глазур, шматочки хрусткого солоного бекону – 35 грн
- Капучино – 50/60 грн
- Лате – 55/70 грн
- Комбуча – 75 грн
