У Києві відкривається проєкт художника Віктора Сидоренка «Всі кольори спектру – це біле світло». Великий, інтердисциплінарний, ретроспективний, він поєднує живопис, фотографію, відеоарт, інсталяції та скульптури, які були створені впродовж чверті століття. Складається проєкт з трьох частин.
Перша частина, «Технології травм», розпочнеться 3 грудня у Київській міській галереї мистецтв «Лавра» (пров. Лаврський, 7). Його головна тема стосується історично-соціальних травм XX століття, без опрацювання яких ми не можемо рухатися далі. Відвідували галереї побачать роботи з серій «Цитохронізми», «Свідки», «Амнезія», «Жорна Часу».
Друга частина, «Безмежне життя смерті», стартує 10 грудня у Національному музеї «Київська картинна галерея» (вул. Терещенківська, 9). Вона присвячена мистецькій рефлексії щодо кріоніки – технології заморозки живих організмів. Тіла тварин та людей, які заморожені після смерті з надією на пробудження у майбутньому, це сфера, де містика поки що превалює над медициною. Християнська есхатологія, трансгуманізм, біоетика, примхи багатих – тут змішалося все.
Нарешті, третя завершальна частина проєкту, «Нульовий рік. Ідея світла», відкриється 16 грудня у Центрі сучасного мистецтва «М17» (вул. В. Антоновича, 102–104), де минулого року ми бачили проєкт Сидоренка «Несвоєчасне». До експозиції увійдуть найновіші живопис і скульптура, в основі яких експерименти з оптикою на теми прикордонних відчуттів між реальним та зримим, фактичним і бажаним. Художник, проводячи свого героя через терени психологічних дослідів, ірраціональних процесів та перевтілень, готує його до невідворотності зустрічі з собою. Виставка розповідає про людяність, про тонке мистецтво комунікації та можливість відкритого погляду на світ. Партнером виставки стала платформа V-Art, яка створила додаткову оптику для знайомства з роботами Віктора Сидоренка – через технології доповненої та віртуальної реальності, 3D-мапінг.
Один із найвідоміших вітчизняних художників Віктор Сидоренко послідовно осмислює епоху та місце в ній людини. Наскрізні герої його робіт, немов дзеркало, відбивають актуальні проблеми, у кожному проєкті наповнюючись новими змістами. Вони подолали гравітацію та вільно парять у небі, у космосі, несуть якісь дуже важливі знання в інші мири. Або ж простягають руки до нас і хочуть сказати останню істину, без якої життя ніколи не стане правильним. Палають червоним, розчиняються у сірому, через свою тілесність розповідають про соціальні травми та соціальні мрії. Пам’ять і забуття, гуманізм і тоталітаризм, німота одинаків та крик людських мас – це вузлова проблематика, над якою Віктор Сидоренко роздумує як художник і як філософ.
