Журналістка Ірина Белан подорожує Європою і розповідає про тамтешні виставки спеціально для Іншого Києва. Сьогодні вона висвітлює ефектний і зворушливий (для тих, хто розуміє) проєкт Тадаші Кавамата.

«Живопис та Скульптура – покинуті діти. У них померла їхня мати, Архітектура. Поки вона жила, вказувала їм їхнє місце, призначення, межі». Як влучно сказано про співвідношення, що склались, а ліпше сказати, не зовсім склались, у сучасної архітектури з мистецтвом. Ці слова французького письменника і філософа Поля Валері, який пішов з життя у середині минулого століття, й досі актуальні.

Але я хотіла почати це рев‘ю по-іншому. До нестями хочу додому, у своє гніздо. І дім у цьому випадку не обмежується стінами оселі. Моє місто та моя країна перетворилися на моє гніздо. Інстинкт гніздування починає грати по повній, коли ми знаходимо своє місце або свою людину. Бажано, щоб і перше, і друге. І тоді ми починаємо по гілочці зібрати своє гніздечко.

Розуміння, що гніздо – це не тільки ваш дім, а ваше місто, країна, приходить не одразу та не до всіх.

До японського митця Тадаші Кавамата прийшло. Прийшло – і він з допомогою студентів Академії мистецтв Брера та кураторки Антонели Сандоліні реалізував у Мілані проєкт Nests in Milano, який експонуватиметься в/на галереї Building (Via Monte di Pietà, 23) до 23 липня.

Це саме той випадок, коли Архітектура повстала з попелу як птиця Фенікс і взяла мистецтво під своє крило. Крім будівлі галереї Каватама інсталював свої гнізда на Grand Hotel et de Milan, Centro Congressi Fondazione Cariplo та Cortile della Magnolia of the Palazzo di Brera, повністю змінивши їхню візуальну мову. Вони почали говорити сучасно та живо. А для архітектури завжди важливо залишатися сучасною. Мистецтво їй в допомогу!