Коли сучасний художник створює килимовий мотив, Брюссель вкривається квітами! Журналістка і дослідниця візуальності Ірина Белан спеціально для Іншого Києва розповідає про цікаву традицію BRAFA.
Ще один ювілей – 120 років тому вперше зафіксоване письмове використання фрази «call on the carpet», хоча усно вона була в ужитку ще з XVII століття. Фразеологізм з’явився зі звички заможних людей викликати підлеглих або слуг для неприємних бесід у свої кабінети, підлога яких була вкрита килимами. А їх могли собі дозволити тільки статечні та впливові особи.
Цього року BRAFA, Brussels Art Fair, запросила нас на килим, на надзвичайний килим, зроблений за малюнками бельгійського митця Арне Куiнза (Arne Quinze).
Кожного року BRAFA покривала підлогу виставкового центру Tour & Taxis килимом, який виготовляє компанія Carus. Задля розробки унікального дизайну, BRAFA проводила конкурс серед студентів Національної школи візуальних мистецтв La Cambre, – переможець якого і ставав автором килима для майбутнього арт-ярмарку.
Але цього року все було інакше. По-перше, BRAFA пройшла не в січні, як завжди, а у червні, з 19 по 26. По-друге, ярмарок змінив локацію з Tour & Taxis на Brussels Expo. Уявить, як київський книжковий ярмарок переїжджає з Мистецького арсеналу до ВДНГ, де монументальна архітектура сталінського ампіру дуже схожа на геометричні спрощені споруди бельгійського ар деко. По-третє, вперше почесним гостем BRAFA став саме місцевий художник, та ще й наймолодший з усіх почесних гостей за всю історію ярмарки – Арне Куінз. Саме йому запропонували зробити ескізи для килима BRAFA 2022.
I він таки зробив, наповнивши простір ніжними квітами, котрі відкрили пелюстки на підлозі Expo. Але Куінз не був би сам собою, якби зупинився на цьому – він презентував картини великого формату (на головному фото), включаючи квадриптих, на який його надихнули чотири пори року, а також серію робіт на папері, монументальну скульптуру та грандіозні інсталяції зі сталі та канатів, підвішені до стелі.
Бельгійці відомі своєю відданістю традиціям. Подібне ставлення до культурної спадщини я спостерігаю у всіх країнах, де залишились рудиментарна монархічна форма правління (як і відсутність соціального ліфту). Але їхня відданість завжди йде поруч з раціональним зрозумілим бажанням вдосконалювання та отримання найбільших прибутків. Фінансові підсумки цього року підводити ще рано, але на дуже багатьох зі 115 стендів галерей зі 15 країн я бачила позначки «продано».
